На столичному Лук’янівському цвинтарі вшанували українського державного діяча Зеленого Клину Юрія Глушка.
Отець Володимир з Української Православної Церкви Київського Патріархату звершив панахиду та освятив козацький хрест на могилі українського державника. Панотець наголосив, що присутні на урочистому заході є зерном свободи та любові, котре посіяв Глушко і котре приносить свій плід. Кияни поклали до могили квіти та запалили лампади.
Представник благодійної ініціативи «Героїка» Олег Слабоспицький виступив з доповіддю про життя Юрія Глушка, який послуговувався у літературній творчості псевдом «Мова». Також слово мали Леонід Грушевий (тривалий час був чільним діячем української громади Владивостока) та Сергій Архипчук (театральний режисер).
В пам’ять про Юрія Глушка та його доньку Наталку, яка похована разом з батьком, звучали псалми кобзаря Сергія Нечипуренка, котрий виконав їх на старосвітській кобзі.
Попри сильний дощ, віддати шану Глушку-«Мові» зібралось декілька десятків киян.
Довідка
Юрій Глушко (4.04.1882, с. Нова Басань – 28.10.1942, м. Київ). У 1896 та 1899 рр. закінчив відповідно Жмеринське та Київське технічне залізничне училище. У 1901—1903 рр. працював машиністом у Добровільному флоті (морські перевезення з Одеси до Владивостока). З 1907 р. зупиняється у Владивостоці, де отримує диплом механіка торгового флоту. З цього часу пов’язав своє майбутнє з українським культурним життям у цьому місті.
На початку 1909 р. займається організацією у Владивостоці українського хору, вистав та Шевченківських свят, що влаштовувалися студентською «Громадою» та «Українським гуртком». Після повернення в січні 1918 р. до Владивостока зі служби на Кавказькому фронті, включається в діяльність товариства «Просвіта», головою Ради якого стає 19 березня 1918 р. Незабаром очолює Владивостоцьку Українську Окружну Раду, а трохи пізніше його обирають головою 3-го Українського Далекосхідного з’їзду, що звернувся з вимогою визнання Зеленого Клину частиною України.
Наступний з’їзд визнає найвищим виконавчим органом Український Далекосхiднiй Секретарiят, на чолі якого стає Юрій Глушко. Навесні 1919 р. у Владивостоці створюється 1-й Ново-Запорізький курінь вільного козацтва. З приходом армії Колчака Глушка арештовують, але йому вдається втекти та дочекатись розгрому білих на Далекому Сході. Юрій Глушко керує Секретаріатом аж до приходу більшовиків 05.11.1922 р. Далі, до 1927 р., перебуває в ув’язненні у м. Чита. У 1931—1935 рр. повертається до України та здобуває диплом інженера будівельника шляхів.
Пізніше, у 1939—1941 рр., він працює на інженерних посадах в різних будівельних організаціях. Весь цей час йому доводилось мешкати під чужим прізвищем, щоб не викликати зайвих підозр.
Через відсутність роботи, брак харчів та злиденне життя, Юрій Глушко помирає у жовтні 1942 р.
За матеріалами прес-служби благодійної ініціативи “Героїка”
Фото БІ «Героїка»
