Якщо українці не змінять ставлення до дерев’яних храмів, то за 20 років це унікальне сакральне мистецтво можна буде оглядати лише в альбомах. Такі невтішні прогнози робить отець Севастіян Дмитрух, доктор богослов’я та голова Комісії сакрального мистецтва Львівської архиєпархії УГКЦ.
На сьогодні в Західній Україні налічується близько 2 тисяч дерев’яних храмів. Майже 900 із них – на Львівщині. За роки незалежності лише у Львівській області цілком зруйновано і спалено майже 100 дерев’яних сакральних об’єктів.
Дерев’яний храм, оббитий пластиком, від чого дерево швидко зігнило; золочені верхи церков, що взагалі не притаманно українській традиції, бо покривали ґонтою; перемальований давній іконостас, який потім взагалі викинули; дерев’яна підлога, залита бетоном, від чого кинувся грибок – такою є нинішня дійсність.
«Це не храми руйнуються, їх руйнують люди. Держава не зацікавлена у збереженні пам’яток, якби була зацікавлена, то не дозволяла б будувати кам’яну церкву там, де є дерев’яна. У цьому й потреби немає, бо у селах не мешкає стільки людей. Є деякі села, я можу це називати, де у храмах старий іконостас перемалювали, богомази-вандали обкрадають бідних людей і перемальовують, замість давнього іконостасу зробили з тирсоплити на 10 років. Винні і самі селяни і священики, бо хочуть мати новий храм», – говорить отецьСевастіян Дмитрух, який попереджає, що з такими темпами руйнування за 20 років в Україні не буде сакральних мистецьких пам’яток навіть ХХ століття.
У людей відсутня культура ставлення до дерев’яних храмів
Василь Слободян, науковий співробітник Українського регіонального спеціалізованого науково-реставраційного інституту «Укрзахідпроектреставрація», наголошує, що нікого за ці злочини не притягнули до кримінальної відповідальності, ніхто не виявив зловмисників.
Храми витримали століття і не вціліли через відсутність культури і розуміння автентики і унікальності дерев’яних церков, каже Василь Слободян. Бо галицькі, гуцульські, лемківські, буковинські дерев’яні храми дивують світ своїм розмаїттям, витонченістю, тридільною архітектурою. Бо лише в українських церквах є відповідність внутрішнього і зовнішнього простору.
«Хто приїде дивитись на церкву, оббиту пластиком чи бляхою? Ніхто. Таке нікого не цікавить. Щоби змінити цю ситуацію, треба людям закласти у голови, що так не можна робити. Мають бути люди зацікавлені, щоб цю красу зберегти і показувати. Всі дерев’яні церкви, збудовані до 1945 року, мають бути пам’ятками», – зазначив Василь Слободян.
На церквах роблять бізнес – історик
Великої шкоди церквам завдає вогонь. Лише 17 відсотків церков в області обладнані охоронно-пожежною сигналізацією. У державній програмі на 2007–2012 роки з порятунку дерев’яних церков великий перелік заходів, серед них інвентаризація й паспортизація, повний облік дерев’яних церков, але донині цю роботу не зроблено. До того ж відсутня інспекція, яка б стежила за зберіганням храму, не діє закон про охорону культурної спадщини.
«Сьогодні на церквах роблять бізнес, – переконана Оксана Бойко, історик архітектури. – Кажуть, що не справна електрика, але спершу треба, щоб туди поїхали представники влади і подивились, щоб випустили довідкову літературу для людей і туристів. Кажуть, немає грошей, але немає передусім бажання зберегти те, що нам залишилось. Донецьк продукує бляху і її ставлять на дерев’яні храми, викидають наші старі дзвони і встановлюють Воронезькі, які не дзвонять. Будують новий храм на місці старого, щоб був більший, ніж у сусідньому селі. Це бізнес».
Священикам бракує освіченості – депутат
Останні три роки у Львові часто організовують міжнародні конференції, семінари, де мовиться про збереження дерев’яної сакральної архітектури, науковці зустрічаються зі священиками. Однак у рік на Львівщині згорає 5-10 церков. Трапляється й так, що перед підпалом виносять всі церковні атрибути, але зловмисника не знаходять. У Західній Україні за радянських часів згоріло менше церков, ніж за роки незалежності, кажуть експерти.
Голова комісії з питань культури, історико-культурної спадщини Львівської облради Орест Шейка зауважив, що священикам роздали рекомендації, як ставитись до дерев’яного храму.
«У нас багато священиків знань не мають. Представники влади і сільради теж не розуміються, що таке пам’ятки і культура. Бо не лише має гарно храм виглядати, а важливо його зберегти. Ми більше втратили, ніж знаємо», – зазначив депутат.
Із 2009 року мова йде про те, що 16 українських дерев’яних церков, які збереглися у карпатському регіоні України та Польщі, можуть внести у список ЮНЕСКО. Втім, в Україні за цей час храмам не повернуто первісний вигляд. Лише один із восьми у Дрогобичі днями почали реставрувати. Якщо його відреставрують, кажуть експерти, то дрогобицька церква Святого Юрія може стати єдиним дерев’яним храмом у списку ЮНЕСКО на території України. Щоб подивитись решту, потрібно буде їхати до Словаччини, чи Польщі.
