Популярний письменник Пауло Коельо у колонці для британського видання Daily Mail написав про Чорнобильську катастрофу 26 квітня 1986 року.

«Мовчання винних: Радянський Союз святкував День праці в той час, як радіація стягала своє мито» (Silence of the guilty: The Soviet Union was celebrating Labour Day as Chernobyl’s radiation was taking its toll) — таку назву має есей Коельо.

У ньому письменник розповідає про нещодавній досвід відвідин Чорнобиля. Найбільше Коельо вразило те, що в місті й у всьому величезному СРСР на час трагедії панувала тиха й мирна пасторальна картина, як на відео, що його показала туристові-Коельо в місті-привиді.

«Цілком можливо, що дехто з цих людей знав про те, що сталося за 2 км звідси. Також цілком можливо, що ці люди знали про 30 жертв – це багато, – але не достатньо багато, щоб змінити рутинне життя мешканців міста», — пише Пауло Коельо.

Радіація з Чорнобиля була у 90 разів більша, ніж та, що її скинуто на японське місто Хіросіма. «Потрібно було негайно евакуювати людей, але ніхто, абсолютно ніхто нічого не повідомляв – після всього, що трапилося, уряд не визнав своїх помилок».

Письменникові також відомо, що в Києві 1 травня відбувся традиційний парад до Дня праці: «Люди виходили на парад, не знаючи, що в повітрі зависла невидима смерть».

«30 смертей, за словами експерта Джона Ґофмана, перетворилися на 475 тисяч фатальних випадків раку й у стільки ж випадків не фатальних, — зазначає Коельо. – Проте мовчання винних тривало куди довше, ніж очікувалося; зрештою, ніхто не бачить радіоактивного пилу». Коли радіоактивний пил покрив Європу, 400 тис. людей довелося пересити, 2 тис. міст просто стерлися з мап, — підсумовує Коельо.

«Через мовчання винних, невинні теж лишаються в тиші – адже тут нічого, зовсім нічого сказати».