chrome firefox opera safari iexplorer

Українці не відчули жодних змін після надання російській мові статусу регіональної

11 жовтня 2012 о 16:11

Кореспонденти ВВС Україна порозмовляли з людьми на вулицях Луганська, Донецька, Севастополя та Берегова, запитуючи про те, які зміни відчули мешканці цих міст після ухвалення місцевими радами рішень про регіональний статус мов.

У трьох зі вказаних міст місцева влада надала статус регіональної мови російській, а на Закарпатті у Берегові – угорській.

Більшість людей, які відповіли на запитання ВВС Україна, не помітили значних змін у повсякденному житті.

Мовний закон, авторами якого стали два депутати від Партії регіонів — Вадим Колесніченко і Сергій Ківалов — викликав протести україномовного населення, а опозиція оголосила державну мовну політику антиукраїнською.

Луганськ

Типова відповідь під час розмов на вулицях міст була про те, що особливих змін у житті не сталося.

Наприклад, у Луганську були такі відповіді:

— Як розмовляла російською, так і розмовляю. Українську знаю, але термінологія для мене, що темний ліс. Однак мене це не стосується у повсякденному житті.

— Все життя розмовляв російською мовою. Українську знаю, але надаю перевагу російській, вона мені рідніша.

Є в Луганську і люди, які незгодні з новаціями в державній мовній політиці:

— Ми ж Україна, то ж маємо українською розмовляти.

Донецьк

Мешканка Донецька сказала, що працює вихователем у дитячому садку, де «всі вже навчилися українською, і завідувач, і вихователі ведуть правильно документи».

Один з донеччан зазначив, що очікував зміну дубляжу в кінотеатрах з українського на виключно російський.

Стосовно змін у повсякденному житті у місті пролунала відповідь, що «як було, так і залишилося, для життя це жодної ролі не грає».

Були й більш різкі висловлювання:

— Людей скорочують на підприємстві, звільняють під будь-яким приводом, ніщо не зміниться поки ця команда не зміниться.

Севастополь

У Севастополі прозвучало кілька думок про те, що ухвалення суперечливого закону може бути пов’язане з виборчою кампанією.

«Мені здається, це така „маніпуляційна штука“, хтось і з депутатів хоче в черговий раз пролізти в парламент, все це тхне фальшем», — сказав один із мешканців Севастополя кореспонденту ВВС Україна.

Інший співрозмовник відповів так:

— Це питання почали піднімати перед виборами.

Один севастополець сказав:

— Як розмовляв російською, так і розмовляю. Але вважаю, що кожна людина, яка живе в державі, повинна знати державну мову, а оскільки в Україні державна мова українська, то ми повинні її знати.

Берегове

У Берегові, де статус регіональної надали угорській мові, частина людей, з якими спілкувалися кореспонденти ВВС Україна, сказали, що задоволені ухваленням закону.

Наприклад, одна мешканка міста сказала:

— Ми відчуваємо себе відірваними, шкода, що від Угорщини нас відірвали. В школі ми вивчали російську мову, але нею розмовляємо слабо, тут багато сіл угорськомовних.

Інша жителька Берегова сказала, що змін у житті закон не викликав, а її «більше непокоїть зростання цін на продукти та ліки».

Одна зі студенток відповіла, що загалом не має проблем спілкування зі своїми угорськомовними ровесниками, однак деколи відчуває себе «ніби не в Україні».

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути