1 листопада Римо-Католицька Церква святкує День всіх святих, а наступного дня – спомин всіх померлих вірних. У цей день в Україні, особливо Західній, не лише серед римо-католиків, а й представників інших конфесій, існує традиція відвідувати могили родичів, відправляти там панахиди.
Загалом вшанування святих у Церкві бере свій початок разом із культом перших мучеників християнської ери. На початку християни відзначали «день народження до неба» (dies natalis), тобто день мучеництва поодиноких християн. Зазвичай, цей день співпадав з днем поховання, тому за загальноприйнятим тоді звичаєм, при їхніх гробах відбувалися трапези. У випадку християн цією трапезою було звершення Євхаристії. На початку спомин святих мучеників був стисло пов’язаний з місцем перебування їхніх останків тіла. Згодом, завдяки взаємному обміну літургійними календарями поміж локальними церковними спільнотами, згадування мучеників якогось одного місця поширюється також на інші церковні округи.
Значне збагачення літургійних календарів споминами dies natalis мучеників спричиняється до того, що у ІІІ-ІV ст. виникає окреме свято всіх Мучеників, оскільки протягом Літургійного року було вже неможливо згадати усіх відомих і безіменних християн, які пролили кров заради Господа та Його Євангелія.
Початок святкування урочистості Всіх Святих у Західній Церкві можна побачити у посвяченні Папою Боніфатієм IV 13 травня 609 (або 610) року колишнього Пантеону, язичницького святилища у Римі, де за давніх часів були зібрані ідоли богів, шанованих у Римській імперії, як церкви на честь Діви Марії та усіх Мучеників. Річниця цього дня відтак щорічно святкується з великою урочистістю.
У наступному столітті Папа Григорій ІІІ (731-741) у базиліці св. Петра посвятив каплицю на честь Спасителя, Його Пресвятої Матері, всіх Апостолів, Мучеників і сповідників Христа та усіх досконалих праведників, які почили по всьому світі. Дата посвячення цієї каплиці невідома, але від того часу в деяких країнах (Англії, Ірландії) починають вшановувати Всіх Святих в день 1-го листопада. У ІХ-Х ст. цей день стає на Заході відомий як урочистість Всіх Святих. Папа Григорій VІІ (1073—1085) остаточно скасовує відзначення цього свята 13 травня, пов’язане з посвяченням Пантеону, і переносить його на день 1-го листопада.
Східна Церква також відзначає свято Всіх Святих. За давньою традицією, що сягає ІV-V ст., Всіх Святих східні християни згадують у Літургії в першу неділю після П’ятидесятниці. Таким чином підкреслюється особливий зв’язок святості з дією Святого Духа в людських серцях. На наступний день після свята Всіх Святих, Західна Церква вшановує пам’ять померлих.
У перші віки християнства поминання померлих обмежувалося родинним колом. Особливими днями молитви за померлих були дні у безпосередній близькості до похорону, а також річниці смерті. Тому якийсь один загальновстановлений день пам’яті всіх померлих християн був для античної Церкви зовсім невідомий.
Такий день народжується у стінах монастирів. До сьогодні в багатьох чернечих спільнотах є звичай згадування поіменно своїх попередників і молитви за них у річницю їхнього відходу до Господа. Отже монастирські мури були добрим ґрунтом для постання перших спільних згадувань померлих. Так, наприклад, на початку IX століття в абатстві у Фульді (Німеччина) було встановлено, що 17 грудня, у річницю смерті їхнього засновника, будуть возноситись молитви за всіх померлих ченців цього монастиря.
Проте справжнє народження поминального дня на Заході пов’язане з іменем абата Одилона з Клюні (відомий бенедектинський монастир у Франції), котрий наказав в усіх підлеглих йому монастирях відзначати 2 листопада як спомин усіх померлих вірних. У цей час в західній Церкві 1 листопада вже відзначалося свято Всіх Святих. Тому дата абата Одилона, призначена для спомину усіх померлих християн, має глибокий зв’язок зі святом Всіх Святих.
З монастиря Клюні цей звичай поширився в усій Західній Церкві, яка до сьогоднішнього дня поминає усіх померлих другого листопада, тобто на другий день після урочистого згадування Всіх Святих. У цей день церковні спільноти збираються на цвинтарях для спільної молитви за померлих.
Церква східного обряду, окрім першої неділі після П’ятидесятниці, згадує у своїх молитвах всіх померлих й у неділю після Пасхи, у так звану Провідну Неділю.
Окрім того, 1 листопада – особливий день для вірних та духовенства УГКЦ, оскільки цього дня 1944 року помер Митрополит Андрей Шептицький, який очолював Церкву впродовж 44 років. Цьогоріч минає 65 років з дня смерті Митрополита, пише РІСУ.
