В Україні триває гучна і коштовна кампанія героїзації радянської армії та, відповідно, Компартії на чолі зі Сталіним та іншими діячами. Для себе я її визначив як парадоксальну пропагандистську кампанію під умовною назвою «Білобілетники радянської армії як пропагандисти радянської армії».
Справа в тому, що «победители» і організатори «параду победителей» товариші Янукович, Азаров, Симоненко, Табачник, Кернес ... в Радянській армії не служили. (Між іншим, у Януковича хоча б причина серйозна — судимість, решта відмазувалися по-різному – здебільшого, по хворобі, до речі, деякі — по доволі екзотичній…)
От у мене запитання про етичний характер дій пропагандистів-білобілетників радянської армії. Можливо, варто сконцентрувати увагу та грошах на лікування інвалідів та ветеранів, вирішенні їх соціальних питань, а не на розміщенні телевізійної чи зовнішньої реклами з привітаннями партії чи політиків? До речі, найкоштовніша реклама у «бідних» комуністів: і на радіо, і в газетах, і на біг-бордах...
На мою думку, в ці дні варто було б залишити партійні прапори в штабах разом із партійно-пропагандистською риторикою.
Микола Томенко, учасник бойових дій в Афганістані 1983-85 рр.
