З початком загострення ситуації на сході України демографічна карта України може суттєво змінитись. Станеться це, в першу чергу, за рахунок внутрішньої міграції з охоплених війною областей в більш спокійні регіони. Навіть якщо активна фаза військового протистояння закінчиться найближчим часом – відтік переселенців з Луганської та Донецької областей не зупиниться, різке зменшення чисельності населення може відчуватися тут ще протягом кількох років.
Останні десятиліття Донбас не міг похвалитися позитивною динамікою в демографії, особливо це стосується Донецької та Луганської областей. Шахтарський край цілком сміливо можна було називати зоною вимирання, адже тільки за десятирічний період (з 01.01.2004 по 01.01.2014 року) чисельність всього населення Донецької області скоротилась на 377014 чоловік, а Луганської на 233117 чоловік. При цьому, зменшення чисельності відбувалось в основному за рахунок природного скорочення. Коефіцієнт смертності в обох областях за десятилітній період практично вдвічі перевищував коефіцієнт народжуваності і навіть присутність при владі вихідців з тамтешніх регіонів ситуацію абсолютно не змінила. Так, тільки за перший квартал 2014 року рівень природного скорочення населення в Донецькій та Луганській областях становив – 9298 та – 4847 чоловік відповідно. Тобто, ще до початку активної фази російського вторгнення населення в даних областях скорочувалось швидкими темпами.
Зрозуміло, що зараз, коли на територіях окупованих областей окрім високоорганізованих терористичних угруповань діють ще й звичайні озброєні банди, про стабілізацію ситуації в демографії говорити навіть не варто. На сьогоднішній день, за даними ООН, кількість біженців з Криму та Донбасу вже становить 39 тисяч осіб, але, цілком зрозуміло, що такі дані не є абсолютними і на практиці кількість біженців може бути більшою. Варто зазначити, що сьогоднішня хвиля міграції, спричинена військовим вторгненням, є тільки першою і після її завершення варто очікувати на другу, значно чисельнішу хвилю.
Друга хвиля міграції. Економічні біженці
Так, якщо в першій хвилі міграції територію областей покидало в основному проукраїнське населення, рівень загрози життю якого на окупованих проросійськими силами землях був дуже високий, то друга ж хвиля міграції може виникнути вже після завершення воєнної кампанії. Судячи з останніх диверсійних операцій, здійснених організованими терористичними групами на Сході, одним з напрямків їхньої роботи стало повне знищення існуючої на Донбасі та в прилеглих областях інфраструктури. Таким чином терористи надовго віддаляють перспективи швидкого відновлення економічного потенціалу регіону. В перспективі це означає відтік капіталу, зупинку багатьох підприємств і, як наслідок, масове безробіття. Для стабілізації подібної ситуації, попри весь оптимізм сьогоднішньої влади, необхідні будуть місяці, а то і роки.
Зрозуміло, що за таких обставин проблемні території змушена буде покинути навіть та працездатна частина населення, яка в даний момент почуває себе відносно безпечно і комфортно на окупованих землях. І якщо врахувати, що станом на 01 травня 2014 року чисельність всього населення обох областей становить 6 154 903 чоловік, то цілком вірогідно, що масштаби другої хвилі міграції будуть значно вищими.
Радянсько-російський «вклад» в демографію Абхазії та Південної Осетії
Локальний конфлікт, подібний до того, який зараз відбувається на сході України, не є чимось унікальним для пострадянського простору. Подібні воєнні дії відбувалися в Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії. Характерною рисою для всіх цих регіонів є різке скорочення чисельності населення і дуже повільне відновлення довоєнних показників.
Так, чисельність всього населення Абхазії до початку грузинсько-абхазького конфлікту, згідно даних перепису 1992 року становила 535 061 осіб, а вже в 1997 році цей показник упав майже вчетверо до відмітки 145 986 осіб. На сьогоднішній день, приблизна кількість населення Абхазії 200 000 осіб. Грузинські, російські та абхазькі дані за післявоєнний період відчутно різняться між собою, тому сказати точну чисельність населення невизнаної республіки важко.
Важливим є те, що в Абхазії військовий конфлікт спровокував не тільки різке зниження чисельності населення, а й відчутні зміни в його етнічному складі – значна частина грузинського населення, яке було в абсолютній більшості до початку конфлікту, покинула ці землі.
Схожа ситуація і Південні Осетії, де ще зовсім нещодавно відбувалися повномасштабні воєнні дії. Російське вторгнення призвело там до скорочення чисельності населення майже вдвоє — з 98 527 осіб за даними 1989 року до приблизно 50 000 осіб за даними ПАРЄ в 2009 році. Дані співробітниці центру «Демос» Тетяни Пахомової в її статті «Обитаемый остров» є ще більш критичними і свідчать про те, що в 2009 році чисельність населення Південної Осетії знаходилась в межах 26 – 32 тисяч чоловік. Характерним є те, що як і у випадку з Абхазією, територію Південної Осетії, змушене було покинути практично все грузинське населення.
Донбас. На порозі демографічних змін
Схожі «перспективи» демографічних і етнічних змін відкриваються зараз і на окупованих терористичними угрупуваннями землях Донбасу. Сьогодні там розгорнуто повномасштабну антиукраїнську кампанію, наслідки якої будуть відчуватися тут ще багато років.
Тому першими, для кого повернення на Донбас становитиме проблему навіть у відносно мирний час, будуть проукраїнські громадяни та активісти, які активно виступали проти російської окупації. Зрозуміло, що і після закінчення активної фази АТО, конфронтація, спровокована масованими атаками кремлівської пропаганди, не зникне, а тому для багатьох проукраїнських донеччан повернення додому доведеться відкласти на тривалий час. В кількісному еквіваленті — це незначна частка населення, яка тим не менше відігравала провідну роль у відродженні всього українського на території Донецької та Луганської областей.
Інша, значно більша частина донеччан змушена зараз покинути і тривалий час не зможе повернутися додому, через соціальні, економічні та побутові фактори. Зараз терористи докладають максимум зусиль аби перетворити Донбас в зону відчуження, проживання в якій є неможливим і вкрай небезпечним. Багато мешканців Донбасу втратили житло, багато втратили свій бізнес. І в Донецькій, і в Луганській області диверсійні групи доруйновують практично все те, що ще не встигли розікрасти, продати чи знищити під час розпаду СРСР.
Цілком очікувано, що така цілеспрямована руйнація не сприятиме розвитку економіки, а на ліквідацію її наслідків підуть роки. Весь цей час переселенцям з Донбасу необхідно буде десь жити, працювати, навчатися…
Згідно повідомлень, які періодично з’являються в російських ЗМІ, тисячі, точніше вже сотні тисяч вимушених переселенців з України перебувають зараз на території РФ, але навряд чи ця інформація відповідає дійсності. Пропагандистська машина Кремля, продукуючи такі повідомлення, жодного разу не продемонструвала ні великі табори біженців, ні жодних великих переміщень колон з переселенцями поблизу кордону. При заявленій в російських ЗМІ чисельності переселенців за такий короткий період часу, такі факти повинні були б виникнути неодмінно.
Все ж потоку мігрантів уникнути не вдасться, проте характер міграції в своїй більшості буде внутрішньодержавним. Областям, які сьогодні не охоплені терористичною загрозою, необхідно вже зараз готуватись до розвитку подібного сценарію, масштаби якого можуть стати унікальними для України і можуть викликати неочікувані наслідки.
