Євген Гребінка (1812—1848), відомий український байкар, письменник, перекладач, педагог, громадський діяч.

Він прожив коротке життя — усього 36 років. Та за недовгий вік він встиг зробити собі ім’я в літературі, створивши поетичні та прозаїчні шедеври.

Народився Євген Гребінка на хуторі Убіжище Пирятинського повіту (тепер у складі с. Мар'янівки Гребінківського р-ну Полтавської області) в сім'ї дрібного поміщика — штаб-ротмістра Малоросійського кавалерійського полку П. І. Гребінки. Був учасником Вітчизняної війни 1812 р., пройшов шлях до Парижа. Після відставки займався господарством, мав 20 кріпаків. Родовий хутір Гребінчин Яр перейменував на хутір Убіжище.

В Убіжищі після відставки працював над «Малоросійськими приказками» (видані у 1834 р.), над подальшим перекладом на українську мову пушкінської «Полтави» (почав у Ніжині; перший уривок опублікував в «Московском телеграфе» № 17 за 1831 р.). У кінці 1833 р. виїхав до Петербурга, звідки писав батькам: «Тіло моє було в столиці, а душа далеко — в рідному степу, під солом'яною покрівлею маленького будиночка». Служив чиновником, з 1835 р. викладав словесність у Дворянському полку, з 1837 р. — у військово-навчальних закладах.

У 1836 р. через І. Сошенка познайомився з Тарасом Шевченком, підтримував його матеріально, взяв безпосередню участь у викупі поета з кріпацтва. У 1840-му допомагав Шевченку у першому виданні «Кобзаря».

Гребінка дбав і про піднесення освіти рідного краю. 1847 р. він організував приходське училище для дітей села Рудки (тепер — Гребінківського району), надсилав для нього кошти. Про це й досі пам’ятають мешканці села. У травні 1836 р. виїхав з Петербурга до Убіжища.

За 15 років літературної діяльності Гребінка надрукував понад 50 повістей, байок, романів і оповідань.

В кінці 1844 року повернувся до Петербурга.  Помер там 3 грудня 1848 року від туберкульозу. Прах було перевезено на батьківщину і поховано в Убіжищі (тепер село Мар'янівка Гребінківського району).

Ім'ям поета названо вулиці в багатьох населених пунктах Полтавщини, районний центр області. На могилі та в м. Гребінці йому встановлено пам’ятник.

Чи знаєте ви, що:

• Під своїми першими творами він ставив підпис «Гребенкин». Але з 1832 року й під російськими підписувався як Гребінка. А поему Пушкіна «Полтава» переклав українською мовою в стилі... Івана Котляревського.
• Роман Гребінки про козацькі часи — «Чайковський» — Франко назвав "улюбленим твором галицько-руської молоді 1860—1880-х. Інший роман, «Доктор», Антон Чехов визнав серед кращих творів сучасної йому літератури, гідних для перевидання й народного читання.
• Переїхавши вперше до Петербурга, писав до гімназичного приятеля:  «Думал я долго дорогою: що зі мною буде в Петербурзі, що я там робитиму між москалями? И вышло противное: Петербург есть колония образованных малороссиян. На Масляной студенты Медицинской академии играли „Наталку Полтавку“. Як вийшла вона, да як заспівала „Віють вітри“ — так и заныло сердце».
• 3000 рублів на рік становила платня Євгена Гребінки під кінець служби в Міністерстві народної освіти Російської імперії. Для порівняння: Тараса Шевченка викупили із кріпацтва за 2500 руб.
• У 1847-му Гребінка відкрив своїм коштом у Рудці на Полтавщині парафіяльне училище для бідних селянських дітей. У 1846—1848 роках видав вісім томів своїх прозових творів, до яких увійшли понад 50 повістей, романів і оповідань. Хоч прожив лише 36 років.
• Його вірш «Українська мелодія» («Ні, мамо, не можна нелюба любить») став популярною народною піснею.

«Ні, мамо, не можна нелюба любить!
Нещасная доля із нелюбом жить.
Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти!
Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!..»

• Світову ж славу приніс йому широковідомий романс «Очи черные» (музика — вальсу Флоріана Германа в обробці норвежця Софуса Гердаля). Адресував його в 1843-му майбутній дружині Марії Ростенберг, про яку писав у 1842-му в Пирятин до свого шурина Лева Свічки: «Брате, взнай, так, знаєш, стороною — чи не оддали б за мене панночку з чудесними очима? А то оженюся з кацапкою...»

«Очи черные, очи страстные,
Очи жгучие и прекрасные!
Как люблю я вас! Как боюсь я вас!
Знать, увидел вас я в недобрый час...»

• Співали його «Очі чорні» такі знаменитості, як Федір Шаляпін, Луї Армстронг, Володимир Висоцький, Патрісія Каас, Мірей Матьє, Хуліо Іглесіас… Тож не дивно, що, за рішенням ЮНЕСКО, день народження Гребінки — одна зі знаменних дат у всьому світі.

«Рідна країна»

Використані матеріали Блогу учителів української мови і літератури міста Тернополя, «Історичної правди»