chrome firefox opera safari iexplorer

Сьогодні день Петра і Павла: історія, традиції, приказки

12 липня 2017 о 08:41
rivne1.tv

Святом Петра й Павла, яке в Україні святкують 12 липня, завершується цикл великих свят, що припадають на період літнього сонцестояння. До цього циклу входять Зелені свята (Трійця) та Івана Купала.

12 липня свято, яким завершується Петрівка — піст, що триває упродовж тижнів. Варто відзначити, що цього посту дотримувалися не так суворо, як Великого посту і Пилипівки. Запаси борошна і круп добігали кінця, а до нового врожаю було ще далеко.

На Волині говорили: «Петрівка — на хліб катівка». Тому під час початку жнив сили підтримували звичайними, простими стравами, особливо в найтяжчі робочі дні. У раціоні траційним було багато зелені, картоплі та грибів. Варили зелений борщ, робили холодник, голубці в молодому буряковому листі.

Гуцули вважали добрим знаком, коли свято Петра припадало на середу, — тоді усі чекали гарного року. Від цієї прикмети виникла приказка: «Не усе в середу Петра, а є в інчу днину».

Свято Петра і Павла було дуже шанованим серед українців. До цього дня білили і вбирали хати, образи прикрашали вишитими рушниками, білили та розмальовували піч. До церкви йшли у святковому одязі, дівчата плели, вінки з волошок і маків. Зранку усі святково вдягалися й обов'язково йшли до церкви.

Петро й Павло вважалися покровителями скотарів, тому до свята для пастушків обов’язково пекли мандрики (мандриґи) із сиру. У різних регіонах вони мали свої варіанти, але формою нагадували пампушки з пшеничного борошна, сиру, яєць, масла, прикрашені варенням, або свіжими фруктами.

Після Петра вже переставала кувати зозуля, тому говорили: «Зозуля мандриком вдавилася». За легендою, вона була покарана, бо начебто, мандруючи в цей день, Петро і Павло присіли під деревом перепочити, і задрімали. Тим часом непомітно підкралася зозуля, розв'язала їхню торбинку й витягла звідти мандрик. Але коли почала їсти, то одразу ж вдавилася. Отож і мовиться: «На Петра-Павла зозуля мандрикою вдавилася». Тепер після Петра зозуля мовчить. А почути кування зозулі після Петра вважалося лихим знаком.

Мандрики пеклися з самого раненька, а куштували їх одразу по поверненню з церкви; роздавали дітям, які відвідували цього дня всіх родичів і сусідів, пригощали пастухів. Вірили, що з’їдений на Петра мандрик рятуватиме від лихоманки протягом року.

За християнським віруванням, Петро й Павло є також захисниками свійських тварин. Пастухи до свята зберігали незайману ділянку луки чи лісу, де залишалася особливо соковита трава. Коли на Петра корови, кози й вівці добре напасалися, то це віщувало добро, і худоба повинна була добре плодитися.

Часто пастушки, зібравши зранку мандрики та інші харчі й вигнавши скотину на пасовисько, в обід влаштовували бенкет: розкладали багаття, смажили сало, діставали огірки, часник, хліб і їли все це, закусуючи мандриками. Пастухи розповідали цікаві історії, співали пісень і бавилися в ігри. Корів у цей час доглядали батьки. Надвечір підлітки плели віночки з живих квітів і прилаштовували тваринам на роги.

Перед тим, як вертатися додому, починали трубити в дуди, виготовлені з коров'ячих рогів. Ними оповіщали селян, коли виганяли череду в поле. Юних пастухів зустрічали всім селом. Цей звичай зберігся й дотепер у багатьох селах Прикарпаття та Карпат.

А ще, дівчата в цей день ворожать на судженого.

20 вересня

Інші дати
Народився Михайло Жук
(1883, м. Каховка - 1964) - український живописець, майстер станкової грамоти та кераміки. Автор робіт "Дівчина в кріслі", "Гуцул", "Портрет батька", хрестоматійних портретів М. Воронного,  Г. Нарбута, О. Мурашка.
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі