chrome firefox opera safari iexplorer

1 грудня народилися Георгій і Платон Майбороди

01 грудня 2017 о 07:04

Відомі українські композитори брати Майбороди народилися в один день – 1 грудня, лише у різні роки: Георгій – 1913-го, Платон – 1918-го — в селі Пелехівщина (нині Глобинський район Полтаської області). Їхні дитинство і юність припали на часи громадянської війни, руїни й голоду. Хто знає, як склалися би долі братів, якби не… музика: Платон змалку грав на балалайці, Георгій – на мандоліні…

Георгій Майборода після закінчення семирічки вступив до Кременчуцького індустріального технікуму.1931р. влаштувався техніком на Запорізький алюмінієвий комбінат. Кожну вільну хвилину присвячував участі в місцевому оркестрі. Вирішив продовжувати музичну освіту: спочатку в Київському музичному училищі, затим – у столичній  консерваторії.

В студентські роки створює симфонічні поеми «Лілея», «Каменярі» («Лілея» одразу вийшла на «велику сцену», привернула увагу знавців і поціновувачів).

Щойно почалася Друга світова, як брати Майбороди вирушили на фронт. Потрапили в оточення,опинилися в полоні. З концтабору «Хорольська яма» хлопців визволила мати. Очевидці переповідали, що Дарина Майборода вийняла зі скрині всі свої скромні прикраси, прихопила сала й пішла просити поліцаїв за дітей. Як виявилося, вчасно: Георгій був уже ледь живий.

У 1943р. братів вивезли на роботи до Катовіце. Звільнившись, воювали у складі 1-го Українського фронту.

По війні Георгій повернувся до улюбленої справи. Закінчив аспірантуру Київської консерваторії (під науковим керівництвом відомого композитора Л.Ревуцького). Створив знані опери «Тарас Шевченко», «Мілана», «Ярослав Мудрий», симфонії, рапсодії, концерти для скрипки з оркестром, романси, численні обробки народних пісень. 1960р. став народним артистом СРСР, 1963р. – лауреатом Шевченківської премії. Очолював Спілку композиторів. Двічі обирався депутатом Верховної Ради УРСР.

Помер Георгій Майборода 6 грудня 1992р.

Його ім’я носить Національна заслужена капела бандуристів.

Платон Майборода  середню школу закінчив у Запоріжжі, куди родина переїхала до Георгія. Брав участь у музичному гуртку – навчався грати на гітарі та мандоліні. Вступивши до Київського музичного училища, чотирирічний курс завершив за два роки.  Затим – Київська консерваторія.

Від 1945р.якийся час викладав у Київському музичному училищі ім.Глієра.

Створив відому вокально-симфонічну ораторію «Дума про Дніпро», поему «Тополя» (на слова Т.Шевченка), «Героїчну увертюру» для симфонічного оркестру, кілька кантат, обробки народних пісень, пісні для дітей. Писав музику для театральних вистав і кінофільмів.

Але найбільше знають П.І.Майбороду як автора понад 100 пісень – на слова В.Сосюри, В.Симоненка, Т.Масенка, Д.Луценка, М.Ткача… Вершиною творчості П.Майбороди стали пісні, написані спільно з відомими поетом Андрієм Малишком, із яким композитора єднала велика дружба. «Пролягла доріженька», «Білі каштани», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі», «Ти моя вірна любов», «Моя стежина», «Пісня про вчительку», багато інших.

А славетну «Пісню про рушничок» («Рідна мати моя…»),мабуть, виконували заледве не всіма мовами світу. До речі, пісня була написана для фільму «Літа молоді», що знімався 1958р. Першим її виконав О.Таранець. Але справжньою «візитною карткою» пісня стала для Дмитра Гнатюка, який навіть жартував: «Я «Рушником» оперезав усю планету…» П.Майборода та його племінник (Платон Іларіонович разом з дружиною Тетяною виховував  Георгієвого сина Романа) якийся час мешкали  разом з А.Малишком у поетовій квартирі. Згодом Тетяна розповість, що в цій квартирі уперше почула заборонені тоді «Ще не вмерла Україна…» та «Червону калину».

Помер П.Майборода  8 липня 1989р. – серце не витримало другого інфаркту…

 

Підготувала Олена Бондаренко

18 листопада

Інші дати
Народився Кость Левицький
(1859, м.Тисмениця, Івано-Франківська область - 1941) - український державний діяч, адвокат, публіцист. Один з найвизначніших політичних діячів Галичини кінця 19 століття – першої половини 20 ст., керівник уряду ЗУНР (1918). Автор історичних праць «Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914», «Історія визвольних змагань галицьких українців в часи світової війни 1914—1918 рр.», «Великий зрив».
“Ми свідомі цього обов’язку, який прийняли серед граду куль і незвичайно важливих обставин. Вступаючи в уряд, уважаємо за відповідне зазначити, що стоїмо на демократичнім принципі. Ми вийшли з народу і для народу буде присвячена наша праця” (Кость Левицький)
Розгорнути
Народився Павло Сохань
(18 листопада 1926, Новоіванівка, Сумщина – 14 червня 2013, Київ) — український історик-славіст, джерелознавець, археограф, член-кореспондент Національної академії наук України (1985), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1980). Автор понад 400 праць у галузі всесвітньої історії, археографії та джерелознавства. Головний редактор «Українського археографічного щорічника» та «Наукових записок Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України», член редколегій низки вітчизняних наукових періодичних видань та наукової ради «Українського історичного журналу».
Розгорнути