В Житомирі є музей Корольова. Точніше, спочатку – від 1970-го року — це був меморіальний будинок-музей, а в 1987-му cтав «Музеєм космонавтики імені С.П.Корольова».
Про музей дбають з любов’ю, хоч і якихось значних коштів на його утримання, судячи з усього, не було й немає за жодної з влад.
У музеї зібрані особисті речі, світлини науковця, фото космічних кораблів і космонавтів, макети творінь великого конструктора. Дбайливо відтворені кімнати – кабінет, вітальня – посилюють ефект присутності вченого. Не полишає відчуття, що Сергій Павлович тільки-но вийшов на хвильку і от-от повернеться…
Корольов – українець, який сягнув своїм даром у позахмарні далечі. Його називають «батьком космонавтики» й «піонером освоєння космосу».
Завдяки С.П.Корольову СРСР свого часу посів одне з провідних місць у світі з космонавтики та виробництва ракетно-космічної техніки і ракетної зброї. Під керівництвом С.Корольова створені численні геофізичні та балістичні ракети; запущена в космічний простір перша у світі міжконтинентальна балістична ракета і ракета-носій «Схід»; уперше в історії людства був розроблений проект космічного корабля; відбулися польоти космічних кораблів, пілотованих людиною та з виходом людини у відкритий космос. Перші космічні апарати серій «Місяць», «Венера», «Марс», штучні супутники «Електрон», «Блискавка-1» були створені й випробувані також під його очільництвом.
Академік Академії Наук СРСР, член Президії АН СРСР, двічі Герой СоціалістичноїПраці, двічі нагороджений орденом Леніна і численним медалями, відзнаками та грамотами. Йому встановлені пам’ятники, його ім’ям названо вулиці, площі й навчальні заклади, перевал на Тянь-Шані й пік на Памірі…
На перший погляд, талант і труд Корольова були визнані й належно поціновані не лише по його смерті, а й прижиттєво. А водночас він був людиною, яку тяжко і невиліковно травмувала радянська система, наклавши відбиток на його долю і вдачу, вкоротивши йому віку.
Сергiй Павлович Корольов народився 12 сiчня 1907р. в Житомирi, в родині вчителя Павла Якимовича та купецької доньки Марії Миколаївни. Невдовзі батьки розлучилися, хлопчика виховували дідусь і бабуся Москаленки, мамині батьки, в яких він мешкав у Ніжині на Чернігівщині.
1914р. вони разом з онуком переїхали до Києва, а в 1916-му мати Сергія вдруге вийшла заміж – за інженера-електрика Г.Баланіна. Вітчим щиро любив хлопця, займався його вихованням, записав до гуртка моделювання і всіляко заохочував його зацікавлення планеризмом.
У 1926р. Сергій Корольов закiнчив будiвельну професійну школу, вступив до Київського політехнічного інституту. Через два роки КПІ було закрито, і юнак перевівся на вечiрнє вiддiлення Московського вищого технiчного училища iм.Баумана. Водночас працював на авіаційних підприємствах.
Навчаючись у будпрофшколі, 17-річний Корольов розробив проект безмоторного літака, який фахова комісія визнала вартим втілення. Тоді ж він захопився планеризмом, брав участь Всесоюзних змаганнях. У 1929 р. захистив, як дипломний, проект легкомоторного двомiсного лiтака, що був потім побудований і пройшов випробування.
Вже маючи фах інженера-аеромеханіка, закiнчив Московську школу льотчикiв, отримав посвiдчення пiлота.
У 1933р. Корольов був призначений заступником начальника Ракетного науково-дослiдного iнституту. Керував випробуваннями крилатої ракети «06/1», створеної пiд його керiвництвом. У 1936р. розробив конструкцiю ракетоплана, обгрунтувавши технiчнi вимоги до лiтака з ракетним двигуном.
27 червня 1938р. начальник відділу ракетних літальних систем московського Ракетного науково-дослідного інституту 31-річний Сергій Корольов був заарештований і засуджений до 10 років виправно-трудових таборів із ураженням в правах на 5 років та конфіскацією майна — за сумнозвісною статтею 58 — «участь у контрреволюційній троцькістській організації», яка нібито діяла в РНДІ. На засіданні військової колегії Верховного Суду СРСР головував В.Ульріх – той самий, який своїми рішеннями запроторив до ГУЛагу десятки тисяч безневинно репресованих. Після вироку Корольова етапували на Колиму.
З початком війни талант і знання Сергія Корольова стають як ніколи потрібні радянській владі. Його перевозять до Москви, де він працює над створенням літака ТУ-2 у групі А.Туполєва — в закритому конструкторському бюро №29 при НКВС (так звана «шарашка» — секретна установа, де працювали засуджені фахівці – «вороги народу», в тому числі й сам Туполєв).
У 1942р.С. Корольова перевели до Казані, де в КБ моторобудівного заводу-також секретному — він розробляє ракетний прискорювач для бойових літаків.
1944р., після тривалих і наполегливих клопотань відомих бойових льотчиків та науковців, С.П.Корольова указом Президії Верховної Ради СРСР звільнено. Через три роки він дістає призначення до Москви, на посаду Головного конструктора балістичних ракет і керівника відділу НДІ-88.
Одним із найбільших досягнень С.Корольова була перша у світі міжконтинентальна балістична ракета Р-7, яку вдало запустили у серпні 1957-го. А у жовтні цього ж року Головний конструктор керував запуском першого у свiтi штучного супутника Землi.
Далі були автоматичні мiжпланетні станції серії «Мiсяць», перші фотознімки зворотнього боку Місяця.
І нарешті — світовий тріумф: 1961-рік, 12 квітня, перший в історії людства політ людини у Космос. Унікальним експериментом керував із Центру управління польотами Сергій Павлович Корольов.
У 1962 – 63р.р. готував i проводив перші групові польоти кораблiв серії «Схiд». Підготував і полiт космiчного корабля «Схід-2», коли космонавт О.Леонов уперше вийшов у вiдкритий космос…
Сергiй Корольов помер 14 сiчня 1966р. Йому було тільки 59, він міг жити ще довго, досягаючи нових і нових вершин наукової думки та її практичних втілень. Але катування, яких зазнав під час ув’язнення, далися взнаки: в тюрмі НКВС його по-звірячому били, зламали щелепи, й коли через багато років під час операції треба було ввести крізь рот кисневий шланг, через скалічені щелепи цього не вдалося зробити. Серце великого вченого зупинилося…
Він душею й подумки завжди був з Україною. «Саме слово Україна вимовляли в нашій родині трепетно, з великою любов'ю, — згадувала Наталя Сергіївна, донька Корольова. — Перші 24 роки, майже половину свого життєвого шляху, батько провів в Україні. Він дуже її любив. Любив українські пісні, українську мову…»
В серпні 1962р. Головний конструктор Сергій Корольов керував груповим польотом космічних кораблів «Схід-3» і «Схід-4». Пілот «четвертого», українець Павло Попович, із космічної далини співав для Сергія Павловича його улюблену: «Дивлюсь я на небо…»
Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
