chrome firefox opera safari iexplorer

7 нових чудес світу

20 вересня 2010 о 18:10

7 липня 2007 року на стадіоні «Да Луш» у Ліссабоні було оголошено список семи чудес сучасного світу. Дату оголошення вибрано не випадково, бо сімка з давніх часів вважалася щасливою цифрою, а поєднання 07.07.07 взагалі вважається магічним.

Кандидатами до нового списку виступали славетні об'єкти з усього світу, створені до 2000 року. Ідею виявлення найбільш чудесних об'єктів висунула і реалізувала приватна організація зі штаб-квартирою у Швейцарії. Її назва — New 7 Wonders Foundation (N7W), тобто «Фонд семи нових чудес світу». Цей фонд 50 відсотків своїх прибутків призначає на реставрацію пам'яток давнини. Зокрема, одним із реалізованих проектів є відновлення висіченого в скелі зображення Будди в Афганістані, яке було підірване в останній рік перебування при владі талібів. Фонд був заснований 2001 року швейцарським мандрівником, музейним куратором та кінопродюсером Бернардом Вебером. Одним з ініціаторів цієї акції є професор Федеріко Майор, колишній генеральний директор ЮНЕСКО, а тепер — невтомний борець за збереження й охорону світової культурної спадщини.

Організатори акції ще 2001 року всім зацікавленим запропоновали список майже з 200 об'єктів. Упродовж шести років на інтернет-сторінці www.new7wonders.com проголосували понад 45 мільйонів осіб з усього світу. 5 травня на підставі цього голосування з 200 претендентів було відібрано 21 фіналіста, які набрали найбільшу кількість голосів. Оскільки фінальна частина голосування виявилася значно коротшою, то організатори заохочували публіку гаслом: «Твій голос важливий! Допоможи творити історію!».

З конкурсу виключили єгипетські піраміди, яким було надано статус почесного кандидата після того, як єгипетська влада висловила протест у зв'язку з тим, що історична і неповторна цінність пірамід піддана голосуванню.

Заклик організаторів акції був почутий. Загалом на згаданій інтернет-сторінці фонду та шляхом надсилання SMS проголосували майже 100 мільйонів мешканців нашої планети. Організатори акції не повідомили, скільки голосів було віддано за кожний з цих об'єктів, оскільки вважають, що всі сім чудес сучасного світу повинні бути рівними.

Отже, до семи нових чудес світу увійшли:

Римський Колізей (Італія)

Колізей – найбільший амфітеатр у Стародавньому Римі, символ могутності імператорського Риму. Збудований у 75-80 рр. до н.е. для боїв гладіаторів, циркових видовищ тощо. Назва “колізей” походить від двох слів collies та eum, які тлумачаться як “його пагорб”, або “пагорб сатани”.

На честь урочистого відкриття Колізею свято в Римі тривало 100 днів поспіль. Публіка отримувала подарунки у вигляді золотих монет та солодощів. Арена Колізею мала овальну еліптичну форму, осі якої становлять близько 1156 і 188 м. Висота зовнішніх стін складала 48 м. В Колізеї за виставами мали змогу спостерігати одночасно понад 50 тис. глядачів.

Ряди глядачів в римському амфітеатрі, на відміну від Греції, розподілялися за соціальною ознакою. Для захисту публіки від дощу і палючого сонця над ареною натягували тент з полотна, що закріплювався до високих мачт. Арена мала дерев’яну підлогу, котра зазвичай засипалася піском. Підлога могла опускатися і підніматись. Інколи вона наповнювалася водою за допомогою каналу від акведука, і тоді в Колізеї відбувались морські битви зі справжніми кораблями.

В теперішній час ця пам’ятка давньоримської архітектури вражає своєю величчю і станом збереження, хоча за часи свого існування вона неодноразово зазнавала різних пошкоджень. Ця гігантська споруда потерпала від впливу землетрусів, пожеж та повеней. У Колізей декілька разів потрапляла блискавка.

Статуя Христа Спасителя в Ріо-де-Жанейро (Бразилія)

Велична статуя Христа, який руками немов обіймає усе місто, була зведена на горі Корвокадо у 1931 році. Відтоді статуя двічі піддавалась реставрації: у 1980 році незадовго перед першим візитом Папи Римського до Ріо, і в 1990 році, коли на горі була встановлена система підсвітки.

Христос стоїть, широко розкинувши руки, і начебто обіймає все місто, благословляючи та охороняючи його. Гора Корковадо – частина національного парка Тижукі, який займає більше 3000 гектарів.

Статуя була виготовлена у Парижі. Автори скульптури – дизайнер бразилець Геїтор да Сільва та французький скульптор Пол Ландовськи. Побудова цієї статуї тривала 5 років, а офіційне відкриття відбулося 12 жовтня 1931 року. Вже через кілька років вона стала справжньою візитівкою Ріо-де-Жанейро.

Сьогодні відвідування статуї Христа входить майже у всі туристичні маршрути. Щорічно її відвідують близько 600 тисяч туристів. До головної пам’ятки Ріо-де-Жанейро можна дійти не лише, подолавши 222 сходинки, але й піднявшись на ліфті або ескалаторі. Спорудження трьох ліфтів тривало три роки і обійшлося міській адміністрації в майже 2 млн. доларів США.

Велика Китайська стіна (КНР)

Велика китайська стіна́ (кит. — «довгий замок у десять тисяч лі») — кріпосна стіна на півночі Китаю, грандіозний пам'ятник архітектури китайської цивілізації. Перші ділянки споруджені в 4-3 ст. до н.е.

Проходить стіна з сходу на захід від р. Шаньхайгуань, на побережжі Ляодунської затоки, до пункту Цзяюйгуань (провінція Ганьсу). Загальна довжина всіх її ліній 6 352 км (3 948 миль), висота 6,6 м (на окремих ділянках до 10 м), ширина нижньої частини близько 6,5 м, верхньої близько 5,5 м. На всьому протязі Великої китайської стіни споруджені каземати для охорони і сторожові башти, а у головних гірських проходів — фортеці.

Великий китайський мур зберігся до наших днів, переважно, у вигляді кам'яної захисної стіни династії Мін (17 століття). Будівництво муру в основному було закінчено до 213 року до н.е. Крім 300 тисяч солдат у будівництві стіни приймали участь сотні тисяч мобілізованих селян. «Самим довгим цвинтарем світу» називають Великий китайський мур, де захоронено біля 400 000 чоловік.

Священне місто інків Мачу-Пікчу (Перу)

Мачу-Пікчу (інк. – „стара гора”), легендарне місто інків, розташоване у Перу, на висоті від 1500 до 6270 метрів над рівнем моря. Його загальна площа — 32 592 гектара. Вершина Мачу-Пікчу перебуває «під захистом» більш високої Уайна-Пікчу (інк. – „молода гора”), на схилах якої також збереглися руїни древніх будівель. Звідси відкривається приголомшливий вид на глибокий стрімкий каньйон ріки Урубамба.

Інки побудували своє місто-фортецю у дійсно неприступному місці — у самому серці Кордильєр, на вершині гори, оточеної високими піками й непрохідними лісами. Могутня імперія інків — нерозгадана таємниця Перу. Вони вважали себе синами Сонця, споруджували свої храми на висоті 3500 метрів. У своїй мудрості їх порівнюють лише з тибетськими ченцями.

Мачу-Пікчу цілком могло існувати незалежно від зовнішнього світу. Археологи досі вражені чіткістю планування міста і красою його кам'яних конструкцій. Свої споруди мешканці цього міста будували з необроблених кам'яних монолітів, а пізніше з обтесаних великих кам'яних блоків вагою 200 і більше тонн! І ті, й інші підганялися один до одного з такою точністю, що між ними і до цього дня не може пройти лезо бритви!

Мачу-Пікчу нараховує більше 200 приміщень і окремих будівель, храмів, житлових споруд, оборонних стін з кам'яних блоків, що показує, якого разючого мистецтва досягли інки у будівельній справі. Давні архітектори подбали навіть про дренажну й зрошувальну систему, що складається з безлічі вузьких каналів, які впадали в широкий центральний.

Мотиви, що спонукали жителів поспішно покинути Мачу-Пікчу, дотепер невідомі. Теорій на цей рахунок безліч: можливо, у місті виникла епідемія невиліковної хвороби, або спалахнула локальна громадянська війна, або місто атакували ворожі племена, або ж з якої-небудь причини різко скоротилася кількість доступної питної води. Найбільш імовірно, що населення покинуло святилище, щоб зберегти його існування в секреті від завойовників і, тим самим, уберегти від неминучого руйнування.

Піраміда майя Чічен-Ітца на півострові Юкатан (Мексика)

Головною пам'яткою Чічен-Ица є піраміда майя Кукулькан. Її ще називають «Ель-Кастильо», що в перекладі з іспанської означає «замок».

Піраміда була побудована близько 800 року нашої ери. Вона є найбільш відомим храмом племені майя, який служив політичним та економічним центром цивілізації. «Кукулькан» мовою майя означає «пернатий змій».
Висота піраміди 25 метрів, на її верхньому майданчику розташований храм. В основі піраміди — квадрат зі стороною 55,5 м. На сторонах піраміди — 9 терас, по одній на кожну область царства мертвих. Так майя уявляли собі потойбічний світ — те місце, куди вони відправлялися після смерті.

До вершини піраміди ведуть чотири широких крутих сходів-драбин, поділених на 18 прольотів, кожний з яких відповідав місяцю року, адже в календарі майя було 18 місяців.

Кожні сходи складаються з 91 щаблинки. Якщо число щаблинок сходів помножити на кількість сходів (4) і розглядати платформу на вершині піраміди, на якій стоїть храм, як ще одну сходинку, то одержуємо 91 x 4 + 1 = 365 — кількість днів у році . Ці цифри — зовсім не випадковий збіг. Учені зробили висновок, що майя поклали в основу побудови піраміди календарний принцип. Та й сама піраміда, можливо, мала якесь астрономічне значення.

Піраміда орієнтована суворо на чотири сторони світу. Сходи, що розташовані на північному боці піраміди, унизу по краях кінчаються зміїними головами, які є символом бога Кукулькана.

Палац-мавзолей Тадж-Махал (Індія)

Мавзолей збудовано султаном Шах-Джаханом з династії Великих Моголів над гробницею своєї коханої дружини Мумтаз Махал (до заміжжя — Арджуманд Бану). Створенню мавзолею передувала безсмертна історія кохання султана та його дружини. Шах-Джахан ще в п’ятнадцятирічному віці зустрів і покохав Арджуманд Бану, дочку головного міністра. Але батько Шах-Джахана, з політичних міркувань, призначив у дружини своєму спадкоємцеві іншу. Однак, за законами ісламу, чоловікові дозволялось мати декілька дружин, і в 1612 році Арджуманд Бану у 19-літньому віці вийшла заміж за принца Кхуррама, який згодом став падишахом Шах-Джаханом.

В 1629 році Шах-Джахан вирушив з військом із Агри на південь, щоб призупинити повстання намісника бунтівного Декана. Під час походу Мумтаз Махал, яка постійно супроводжувала чоловіка, помирає під час народження чотирнадцятої дитини. Повернувшись в Агру, Шах-Джахан присягнувся збудувати для своєї покійної дружини усипальницю, якої ще не бачив світ.

Для спорудження п’ятикупольної будівлі мавзолею, яке тривало близько 20 років (приблизно з 1630 до 1652 рр.) були запрошені найкращі архітектори з Індії та інших країн Сходу. Загалом, до будівництва Тадж-Махалу було залучено близько 20 тисяч робітників з різних країн. Безпосередню участь в проектуванні усипальниці приймав і сам Шах-Джахан. Після смерті, Шах-Джахана було поховано в ній, в одному склепі з Мумтаз Махал.

Покинуте античне місто Петра (Йорданія)

Петра була столицею давньої імперії Набатеїв і розташовувалася на перехресті караванних шляхів Аравійської пустелі. Місто видовбували у скелях з ІХ ст. до н. е. і до 40 р. н. е.

Більше 2-х тисяч років тому Петра була лише місцем тимчасового пристанища кочових арабів — набатейців, вихідців з півночі Аравійського півострова. З декількох печер у скелях, що легко обороняються, місто Петра поступово було перетворене набатейцями на неприступне місто-фортецю.

Набатейці були відважними вояками і дивовижними інженерами водночас. Вони зуміли на той час збудувати унікальне місто з підземними тунелями та водогоном.

Петра і дотепер становить частину володінь бедуїнів. Вони зустрічають відвідувачів зі своїми конями та верблюдами, щоб влаштувати екскурсію у дійсно незабутнє червоно-рожеве місто.
Щоб туди потрапити, необхідно пішки або верхи пробратися крізь страшнувату ущелину Сік — величезну тріщину в піщанику, довжина якого трохи більша 2 км. Це петляючий вузький прохід між нависаючими скелями, що майже замикаються на висоті більше 90 метрів.

Наприкінці ущелини з півмороку у всій своїй пишноті постає найбільш вражаючий палац — Ель-Хазне (Скарбниця). Ця велична пам'ятка стародавності вирубана у цільній скелі і має висоту близько 42 м та ширину 30 м.

* Інформація з сайту http://7chudes.in.ua 

15 жовтня

Інші дати
Народився Дмитро Луценко
(1921, с.Березова Рудка, Полтавська область – 1989) – український поет. Автор текстів низки відомих пісень ("Києве мій", "Фронтовики", "Сивина", "Не шуми калинонько", "Мамина вишня", Осіннє золото").
Грає море зелене, Тихий день догора. Дорогими для мене Стали схили Дніпра, Де колишуться віти Закоханих мрій... Як тебе не любити, Києве мій! (Дмитро Луценко)
Розгорнути