У червні 2010 року в Україні третій місяць поспіль зафіксоване зниження споживчих цін. Минулого місяця дефляція склала 0,4%, в той час як у травні ціни знизилися на 0,6%, і у квітні на 0,3%.
Сам же факт зниження цін протягом трьох місяців поспіль спостерігається вперше з 2002 року, коли дефляція була зафіксована і за підсумками 12 місяців.
Останнє більш-менш відчутне зниження споживчих цін за місяць (0.5%) було зафіксоване в липні 2008 року, після значного їх зростання на протязі попередніх місяців та ревальвації гривні.
Для оцінки динаміки інфляції порівняно з попереднім роком слід звернути увагу на індекс базової інфляції (який виключає адміністративно регульовані ціни і схильні до сезонних коливань елементи). У червні базовий ІСЦ був додатнім і становив 0.1%, і 3,1% за січень-червень 2010 року, в той час як минулого року базовий ІСЦ за підсумками 6 перших місяців зріс на 10,2%. При цьому базова інфляція в червні 2009 року була вищою за офіційний індекс споживчих цін. Тобто, уповільнення інфляції в 2010 році спостерігається безвідносно до сезонних коливань. Найближчі два літні місяці навряд чи позначаться значним зростанням цін, очікувати відновлення більш-менш помітних темпів інфляції можна лише в останньому кварталі.
Зниження споживчих цін в Україні можна оцінювати в цілому позитивно — як повернення цінової стабільності, охолодження «перегрітих» цін на деякі групи товарів. Але очевидно, що в Україні купівельна спроможність населення внаслідок економічної кризи залишається досить низькою. Доходи населення після зниження на 10,8% у 2009 році зросли в 1 кварталі 2010 року лише на 3,7%. Крім того, досвід недавньої економічної нестабільності поряд із деяким відновленням довіри до банківської системи змушує населення заощаджувати, відкладати деякі покупки. Депозити населення показують стійку тенденцію до зростання, але при цьому вартість споживчих кредитів є надзвичайного дорогою.
Дефляція несе в собі і цілий ряд загроз для економічного зростання, її негативний вплив може бути не меншим, ніж від неконтрольованого зростання цін. Падіння попиту на товари і послуги, яке є передумовою дефляції, призводить до зростання безробіття, що у свою чергу стимулює подальше падіння попиту і чергове зниження цін. Подолання цієї «спіралі дефляції» може затягнутися на десятиліття (як це було в 90-х роках в Японії, де тривалий час спостерігалося зниження або стабільність цін, а економіка практично не зростала).
Дефляція робить інвесторів менш схильними вкладати кошти у економіку та розвиток бізнесу, оскільки купівельна спроможність грошей за умови дефляції зростає у будь-якому випадку. Зростає і реальна вартість боргових зобов’язань для тих, хто взяв кредити — при стабільності чи зниженні цін номінальні процентні ставки по цих, уже виданих позиках залишаються незмінними.
Втім, зазначимо, що загроза тривалого дефляційного сценарію навряд чи є надто актуальною для України. Хоча доволі помітний негативний індекс споживчих цін усе ж можна назвати опосередкованою ознакою того, що економічне зростання після кризи не є достатньо стійким. Зростання відпускної ціни на газ для населення уже з 1 липня цього року на 50% неодмінно викличе перегляд комунальних тарифів у окремих населених пунктах та регіонах. Сезонні зростання цін на продукти харчування також здатне повернути індексу споживчих цін додатні значення уже в найближчі місяці.
Втім, урядовий прогноз щодо інфляції на 2010 рік — 13,1% , який при ухваленні бюджету виглядав цілком реалістичним, потребує коригування. Це, до речі, створить додаткові проблеми для уряду при виконанні бюджету. Нижчий, ніж передбачалося, рівень інфляції зменшить доходи бюджету, зокрема, від податку на додану вартість, надходження якого розраховуються, виходячи з цін товарів.
Такі перспективи не є аж ніяк райдужними для економічного зростання. За оцінками Національного банку України, реальний ВВП України зросте в 1 півріччі 2010 року на 6,2-6,4% (рік до року).
Але вже в наступних кварталах цілком можливе уповільнення темпів росту економіки. Зокрема, уже третій місяць поспіль Держкомстат фіксує зниження рівня промислового виробництва до попереднього місяця, хоча у річному вимірі темпи відновлення промвиробництва залишаються досить пристойними (8,9%).
Своєрідним “локомотивом” економіки мало би стати відновлення будівництва та роздрібної торгівлі. Але в умовах дефляції споживчих цін, схильності населення заощаджувати та відсутності кредитування складно сподіватися на зростання економіки за рахунок названих вище секторів. Тому українська економіка залишається вкрай вразливою щодо світової кон’юнктури, попиту на основні товари вітчизняного експорту.
Виходом для пожвавлення економіки могло би стати радикальне зниження відсоткових ставок як за кредитами, так і, відповідно, за депозитами, що стимулювало би населення більш активно споживати, стимулюючи тим самим зростання економіки. Перші кроки в цьому напрямку робить Національний банк: протягом останніх двох місяців він двічі знижував облікову ставку, яка зараз становить 8,5% річних. Протягом досить нетривалого часу можна буде зробити висновок, наскільки цей крок був ефективним.
Проте слід прогнозувати, що значна кількість проблемних кредитів змусить банки обережніше підходити до видачі нових позик. Також зниження кредитних ставок навряд чи може бути вигідним для банків: адже таким чином виникає можливість перекредитування існуючих позик (насамперед, іпотечних) за нижчою ставкою, а отже зниження доходності активів, опроцентованих за високими ставками, які все ще “працюють” і є джерелом прибутків. У будь-якому разі, помітне зниження темпів інфляції та відповідне коригування ставки рефінансування НБУ поки-що суттєво не позначилася на кредитній політиці банків.
За даними НБУ, загальний обсяг залишків кредитних вкладень у червні зріс лише на 0,1% (з початку року зменшився – на 2,9%) – до 697 млрд. грн. Незначне збільшення залишків за кредитними вкладеннями відбулося за рахунок зростання (на 0,6%) залишків за кредитами, наданих юридичним особам (у тому числі в національній валюті – на 1,3%). Одночасно залишки за кредитами, наданих населенню, зменшилися на 1,2%.
Ставки по нововиданим кредитам знижуються, але для підприємств на різні види діяльності, ефективна ставка по кредиту становить 25% річних, що навряд чи можна назвати прийнятною величиною. Так само і вартість іпотечних кредитів (від 22% у гривні) робить іпотеку недоступною. Результат — зниження цін на ринку житла, яке триває, що є також фактором стагнації економіки.
Таким чином, зниження рівня споживчих цін, попри деякі позитивні сторони, є свідченням нестійкого характеру економічного зростання в Україні. Дефляція сама по собі здатна стати чинником, який гальмує економічне зростання, хоча ймовірність продовження дефляційного сценарію є вкрай невисокою.
* Підготовлено експертами Інституту політики
