Герої України у відкритому листі до Президента просять надати комплексу «Цитадель» статус національної пам’ятки – меморіалу міжнаціональної пам’яті. Це єдиний в Україні збережений комплекс фортифікаційних укріплень середини XIX століття.
У роки Другої Світової війни тут розташовувався найбільший німецький концтабір в Європі «Шталаг 328», в якому утримували більше 280 тисяч полонених різних національностей, половина з них там і загинула.
«Цитадель» – мальовниче, але занедбане місце майже у центрі Львова. Дослідники стверджують, що тут збереглись археологічні об’єкти ще дохристиянського періоду. У цілісному стані перебувають оборонні споруди. Територію «Цитаделі» освоювали ще наприкінці XIV століття. У XIX столітті австрійські інженери облаштували на ній центр військового табору. У роки Першої Світової війни тут розташовувався російський гарнізон, згодом полк польської піхоти. А в роки Другої Світової війни – найжахливіший німецький концтабір.
Над полоненими жорстоко знущались
Згідно з архівними матеріалами СБУ, у таборі з 1941 до 1944 років утримувались військовополонені: українці, росіяни, євреї, французи, бельгійці, італійці, які відмовлялися воювати за режим Муссоліні. Їх тримали у жахливих умовах, навіть під відкритим небом, без їжі. Комендантом таборової поліції працював Андрій Якушев, за національністю мордвин, народився в Росії. Перед війною мешкав з жінкою на Тернопільщині. Пішов на фронт, але потрапив у полон у львівський табір військовополонених. Німці виділили його за акуратність і призначили комендантом поліції «Шталаг». Він був найжорстокішим катом. У 1977 році, за доказами радянського слідства, Якушев був засуджений до розстрілу.
Городяни постійно чули постріли і крики з гори концтабору, бачили дим від спалених тіл. Але про ці жахливі сторінки на «Цитаделі» не написано жодного слова, немає хреста, пам’ятної таблички. Зате на території розташувались комерційні структури і збудований готель до Євро-2012.
Єврейська громада просить вказати місце вивезення людських останків
Директор Представництва Американського об’єднання комітетів для євреїв колишнього СРСР Мейлах Шейхет ще торік звернувся у Львівську обласну адміністрацію з проханням повідомити, куди були вивезли людські останки, знайдені під час будівництва готельно-ресторанного комплексу.
Його лист проігнорували львівські чиновники, яких, до слова, називають причетними до будівництва готелю.
«Ми хочемо належно перепоховати ці останки. Це місце колективної пам’яті наших народів. Ми відповідальні перед цілим світом за збереження пам’яті. Що важливіше: народ, суспільство чи інтереси групи людей? На карті німецької аерозйомки 1941 року та пізніші схеми, за даними біолокаційних досліджень, ми знаємо, що на «Цитаделі» є багато братських могил, на яких не можна влаштовувати розваги і танці», – каже Мейлах Шейхет.
Танці на кістках – аморально
Герої України Роман Іваничук, Борис Возницький, Юрій Шухевич, Степан Хмара вважають, що комплексу «Цитадель» потрібно надати національний статус, бо це унеможливить приватизацію окремих об’єктів комплексу і незаконну забудову унікального історичного, природного, рекреаційного місця. «Недоречні розваги на місці, де загинули 140 тисяч українців, росіян, французів, бельгійців, італійців, євреїв, людей інших національностей», – зазначив колишній політв’язень Юрій Шухевич.
«Танці на кістках – аморально. Бог покарає і тих, хто будує, і нас, якщо ми промовчимо», – додав Степан Хмара.
Є припущення, що під фортецею існує підземне місто, але ніхто досі не досліджував територію комплексу «Цитадель». Це 30 га землі, скропленої кров’ю і сльозами. На сніданок військовополонені отримували 2 склянки «чорної кави», завареної з тирси, і 100 г. хліба. Львів’яни, які знають про це, не дозволяють собі випити запашної кави на терасі сучасного готельного комплексу на «Цитаделі»…
