Тієї трагічної ночі в зоні вибуху з вогнем боролися 85 працівників пожежної охорони. Через радіаційне опромінення більш ніж половину з них госпіталізували. Леонід Осицький в момент вибуху реактора саме чергував на станції. З болем згадує, як зміна розтягнулася на три доби.

“Я був і на станції, і на даху станції, людей знімав, які вже були тоді і відвозили. Тоді людей відвозили вже ніяких. Сказати, що держава допомагає — то це смішно буде”, — каже ліквідатор аварії на ЧАЕС Леонід Осицький.

Державні мужі на це тільки руками розводять. Мовляв, маємо те, що маємо.

“В цьому році на ці потреби виділено на соціальні стандарти біля мільярда доларів. Якщо ви мене спитаєте: це багато чи мало? Я скажу — і так мало. І дуже мало”, — каже міністр з надзвичайних ситуацій України Віктор Балога.

Відтак, відкритий та освячений духовенством меморіал — справа рук активістів громадських організацій. Самі замовили, самі ж і оплатили.

“Попередня вартість була порядку 500-600 тисяч гривень”, — каже екс-начальник Головного Управління пожежної охорони Пилип Десятников.

Однак пам’ятником не обійшлися. Одинадцятьом пожежним-ліквідаторам аварії на ЧАЕС міністр автомобілі подарував. Щоправда, купували їх ті ж самі громадські організації... за сприяння держави.