Ціле село велосипедистів — є на Вінниччині. У Великій Кісниці, що на кордоні з Молдовою, на 1800 мешканців — припадає чи не удвічі більше велосипедів. Є вантажні, святкові та щоденні. Місцеві без веломашин просто не уявляють свого життя.
Дев'яносто дев'ятирічний Олександр Кожухар від минулого року на велосипед сідати не ризикує. Каже, вік не той. Але без двоколісного друга не обходиться жоден вихід на вулицю - він старенькому замість палиці. Дідусь згадує — веломашини у Великій Кісниці з'явилися в тридцятих роках, і отримували їх лише вибрані.
Нині — кісничани не уявляють собі іншого засобу пересування. Та й не дивно - Велика Кісниця розтяглася майже на десять кілометрів. Тож на велосипедах їздять і до церкви, і в крамниці та школу. Як учні, так і вчителі. На шкільному подвір'ї знайти два однакових двоколісних - неможливо.
Здавалося б, у такому вело-раю роздолля для відповідного бізнесу. Але місцеві підприємці нарікають – люди купують переважно деталі. А потім — «тюнінгують» транспорт відповідно до своїх потреб.
Велосипед не розкіш, а засіб пересування — кажуть кісничани і додають — своїх залізних коней ні на що міняти не збираються. Хоча й нарікають - старі радянські велосипеди у порівнянні з новими китайськими і надійніші, і дешевші.
