chrome firefox opera safari iexplorer

На Харківщині чиновники виселяють дітей із музшколи

07 червня 2011 о 10:03

На Харківщині у місті Первомайський (80 км від Харкова) чиновники мерії вирішили змінити прописку. З торгового центру, де вже десять років трудяться на благо країни слуги народу, мер зі свитою хочуть переїхати у будівлю місцевої школи мистецтв, де діти вчаться малювати та грати на музичних інструментах.

Таке рішення прийняли депутати міськради Первомайського ще у травні. Новий навчальний рік 280 вихованців повинні почати вже в іншому приміщенні, пише Сегодня.

Річ у тому, що за радянських часів в триповерховій будівлі, яку місцеві величають Білим домом, засідав міськком Компартії, після розпаду СРСР будівлі віддали під школу. Але чиновники хочуть повернути в комунальну власність адміністративну будівлю.

Аргумент на користь переїзду — оптимізація витрат: мовляв, відділ культури не в змозі оплачувати утримання приміщень. На культуру в Первомайському не вистачає близько 2 млн грн, тому школярам радять перевозити роялі і баяни в центральний ДК.

«Мерія не може знаходитися в універмазі, тим паче, що наші відділи і управління розкидані по усьому місту, ми ж хочемо зібрати їх під одним дахом. В цьому випадку навіть зможемо заощадити. Тим паче, що будівля міськкому партії менш пристосована для занять музикою, ніж сучасний Палац культури. Дітей ми не образимо», — завірив нас секретар Первомайської міськради Анатолій Михлик.

Проте батьки і викладачі запевняють, що займатися музикою під дахом ДК неможливо, і вже написали листи президентові, губернаторові, обласним чиновникам і депутатам і навіть в місцеву прокуратуру.

За словами завуча музшколи, дітей хочуть переселити на третій поверх міського Будинку культури. Приміщення, яке запропонували учням, розташоване прямо під бетонним дахом, який увесь час протікає. Взимку температура там не вище 10, при якій діти замерзатимуть, дуже погана акустика і немає ремонту.

Наразі діти займають приміщення загальною площею 1800 кв м — за комунальні послуги їм доводиться платити 30 000 грн.

 

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути