chrome firefox opera safari iexplorer

На Параді наречених в Ужгороді ставитимуть рекорд весільного рушника

22 червня 2011 о 17:02

26 червня в Ужгороді вчетверте відбудеться Парад наречених, у якому візьме участь 120 дівчат та жінок. Організатори обіцяють встановити новий цікавий рекорд, який цього разу стосуватиметься весільного рушника.

Про це йшлося під час прес-конференції організаторів параду в Ужгородському прес-клубі.

Організатори кажуть, що цього разу не ставлять за мету побити кількісний рекорд (минулого року кількість учасників становила 160 осіб), оскільки даються взнаки труднощі організації, а кошторис свята становитиме не менше 200 тис. грн, тоді як участь у ньому безкоштовна.

Вони наголошують на соціальній складовій заходу, оскільки пропагують свідоме ставлення молоді до шлюбу.

«Закохані повинні розуміти, для чого організовують весілля. Якщо дівчата, наприклад, хочуть лише свята, відчути себе красунею-нареченою, то можуть прийти на наш парад, а до самого одруження слід готуватися відповідально», – наголосив член оргкомітету параду Сергій Денисенко.

На свято запрошують і тих, хто вже одружився, але хотів би ще раз одягнути сукню, відновити весільні емоції.

Під час параду журі визначатиме переможниць у кількох номінаціях: на найкращу і найоригінальнішу сукні, найкращу зачіску, макіяж, весільний букет. Головний приз (закордонну подорож) розіграють наосліп між учасницями дійства.

Парад наречених є одночасно благодійною акцією. Кошти, зароблені традиційним для Закарпаття весільним танцем, будуть використані на доброчинні цілі. «Наша область має унікальну традицію, коли гості «купують» можливість потанцювати з молодою. Якщо в інших регіонах це сумний танок-прощання, то на Закарпатті – веселий чардаш», — пояснив Сергій Денисенко.

Під час параду працюватиме весільний ярмарок (з 11.00 на набережній Незалежності), де не тільки продаватимуть товари для організації весілля, але й пропонуватимуть традиційні весільні страви, закарпатське вино тощо.

Фінальна частина параду наречених розпочнеться о 19.00 на сцені на пл. Поштовій. Щоб більше людей могли побачити учасниць дійства, «наречені» йтимуть від готелю «Закарпаття» через проспект Свободи до Поштової площі.

Після параду наречених, який торік був визнаний найкращим фестом області, відбудуться фестивалі «Порабуло», «Карпатський словоблуд», «Студреспубліка», «Ужгородська регата», фестивалі яфин, леквару, голубців та інші.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути