Що ж, усі гучні заяви Девіда Хея, котрий обіцяв знищити Володимира Кличка ще до шостого раунду, не мали під собою підґрунтя — українець не залишив британцю шансів. І нехай перемогу було здобуто «лише» рішенням суддів, але більш неприємною вона від цього не стає.
Хей залишився вірним собі і під час виходу на поєдинок, вирішивши діяти за принципом «нехай весь світ зачекає», і вийшов на ринг лише за 15 хвилин після обіцяного часу. Володимир вирішив, що такому непунктуальному опоненту можна відповісти тією ж монетою і теж не поспішав. Але ця затримка подарувала глядачам можливість спостерігати за Хеєм у образі «міського божевільного», що закутався у фольгу, рятуючись від якогось шкодливого випромінювання (насправді у Гамбурзі йшов досить сильний дощ, от і рятувався Девід як міг).
Бій розпочався за трохи несподіваним сценарієм. Більшість експертів пророкувала, що Хей піде на стартовий штурм, намагаючись упіймати «шанс панчера», доки він свіжий, а Володимир ще «не зібраний». Натомість ми побачили як обидва суперника доволі обережно випробовують один іншого. Хей «танцював» у стилі Алі, працюючи з опущеними руками та активно рухаючись рингом. Володимир теж не поспішав, але врешті-решт після його дій Хей все ж опинився на підлозі вже у першому раунді.
Слід відзначити, що таку картину протягом бою можна було побачити багато разів. Чи то британець погано тримався на ногах, чи, що ймовірніше, йому не подобалися спроби Кличка покласти руки на плечі Хея, але трюк із падінням він освоїв досконало.
Другий раунд являв собою продовження першого, хіба що Володимир під кінець раунду провів першу непогану атаку, до цього ж намагався працювати фірмовим лівим джебом, але Хей був все такий само рухливий.
Третій раунд видався на славу. Принаймні, ті, хто вже втомився чекати видовищні раунді у поєдинках братів мали б бути задоволені. Спочатку Хей провів ефектну атаку, а потім Володимир розізлився і відповів. Хей ледве врятувався, але навіть це не змусило його прибрати з обличчя усмішку. Слід віддати належне «Хеймейкеру» — він встигав у стартові раунди не лише битися, а й говорити з суперником, насміхаючись з нього та показуючи всім своїм виглядом: це все на що ти здатний?
Не все, відповідає своїми діями Володимир! І якщо четвертий раунд все ще пройшов в обопільній боротьбі, де обидва суперники виконали приблизно однакову кількістю непоганих ударів, то далі почала вимальовуватися перевага українця. У п'ятому раунді Хей пропустив потужний удар правою, похитнувся, але не впав. Після цього в шостому раунді Девід фактично відпочивав, утримуючись від активних дій, та й Кличко тримав суперника на відстані.
Можливість змінити щось випала Хею у сьомому раунді, коли суддя в ринзі виніс попередження Кличку, позбавивши того бала за занадто значну кількість пригинань. При цьому Хею вдалися кілька непоганих атак, особливо на початку раунду, коли свінг влучив у підборіддя Володимира. Але замість того, щоб розвинути успіх, у 8-му раунді Хей вирішив спробувати знову випросити бал у судді, що не вдалося, а Володимир отримав час для відпочинку перед «чемпіонськими» раундами.
Дев'ятий та десятий раунд видалися ніби й прохідними, але перевага Кличка була беззаперечною. На його фоні Хей виглядав таким собі щеням, котре і раде б було кинутися на вовка, але той придавив цуцика лапою і не дає вирватися. Так і українець тримав Хея на відстані, постійно випробовуючи захист тим самим лівим джебом.
Перед останніми раундами перед Хеєм постала дилема. З одного боку, він майже напевне поступався Кличкові за суддівськими записами. З іншого, якщо йти вперед та пропустити нокаутуючий удар, то зникне і цей примарний шанс. Англієць вирішив перечекати, а там вже можна й заявляти про «дивні» рішення суддів. Його право, але після всіх обіцянок нокаутувати Кличка... Але це вже можна казати, забігши наперед. А тим часом в 11-у раунді після чергового невимушеного падіння Хея суддя втомився і відкрив рахунок, фіксуючи нокдаун. Британця з підлоги миттєво як вітром здуло! Але швидкість була вже не та, не та була й сила ударів — Хей спробував щось організувати в останньому раунді, але це була агонія — Кличко повністю контролював ситуацію і на кожний удар опонента відповідав своїм, не менш потужним.
Усі три рефері віддали перемогу Кличкові з рахунком 117:109, 118:108 та 116:110. Як бачимо, перевага більш, ніж відчутна. І хоча Хей, як і Володимир, одразу після фінального гонгу підняв руку догори, але у свою перемогу, здається, не вірив й він сам (та й здалося, що зреагував він таким чином лише побачивши жест Кличка). Доки не оголосили результат Девід встиг і потиснути руки Кличку-старшому, котрий вже опинився у ринзі, і перекинутися кількома словами з тренерським штабом Кличка-молодшого. Варто чекати на продовження дуелі? Якщо вірити обіцянкам Хея, то ні, сьогоднішній поєдинок стане останнім в його кар'єрі. Але він вже зробив стільки заяв, що не справдилися на ділі, що зарікатися не треба.
Натомість, поки є привід порадіти за братів Кличків, котрі таки здійснили давнішню мрію і зібрали у себе всі найпочесніші пояси чемпіонів світу. Йти до цього 15 років і нарешті зробити — фантастика, неможливо уявити, що вони зараз відчувають. Неможливо й уявити, коли ж закінчиться їхня ера домінування у дивізіоні суперважковаговиків, але хочеться вірити, що над цим питанням українським вболівальникам не треба буде думати хоча б ще кілька років.
