chrome firefox opera safari iexplorer

На 26-ту річницю смерті Василя Стуса харків’яни влаштують вечір його пам’яті

02 вересня 2011 о 14:03

26 років тому в застінках радянського концтабору пішов із життя славетний український поет і дисидент Василь Стус.

У ніч iз 3 на 4 вересня — саме в цей час знеможений оголошеним на знак протесту сухим голодуванням політв’язень помер у карцері — у Харківському літературному музеї пройде вечір його пам’яті.

Організатори заходу обіцяють ознайомити відвідувачів із творчістю одного з найактивніших учасників руху спротиву 60—80–х років минулого століття, а заодно розкрити його як глибокого мислителя, який запропонував у своїх творах низку необмежених часом ідей.

«Зараз про Стуса говорять в основному як про мученика, — каже координатор акції Євген Журер. — Наша ж мета — привернути увагу до того, про що дуже часто забувають: показати поета як людину, яку не зламали радянські концтабори, яка, незважаючи ні на що, залишалася вірною своїм переконанням».

У програмі «Стусової ночі» — інтерактивна лекція про життя і смерть відомого митця, перегляд фрагментів фільмів про нього, читання його верлібрів.

Відвідувачі зможуть зануритися в атмосферу тотальних переслідувань і арештів, шукаючи «маляви» з віршами поета, а також спробують здогадатися про призначення речей iз валізи політв’язня. Можна також буде порівняти різні редакції віршів Василя Стуса, викласти гіпертекст із фрагментів його творів, ознайомитися з поезією митця шляхом співтворчості.

Тоді ж буде відкрито і виставку «Розпросторся, душе моя, на чотири татамі», присвячену життю і творчості поета, яка триватиме у Літературному музеї до кінця вересня.

23 червня

Інші дати
Народився Михайло Матусовький
(1915, м. Луганськ – 1990) – радянський поет. Автор текстів пісень: «На безымянной высоте», «С чего начинается Родина», «Подмосковные вечера» та ін.
Розгорнути
Народилася Анна Ахматова (Горенко)
(1889, м.Одеса – 1966) - російська поетеса, літературознавець, перекладач.
«Эти очи — словно море, Волн сиянье голубых. И мое былое горе, Как пылинка, тонет в них. Эти очи — как криница. Перламутр блестит на дне, А надежда, как зарница, Сквозь ресницы блещет мне.» (Анна Ахматова, переклад вірша Івана Франка)
Розгорнути