Панове товариство, дозвольте поінформувати Вас, що сьогодні, року Божого 2011, числа 2, місяця жовтня, у «Поєдинку честі» достроково переможцем була названа команда Українських козаків з «Мамаєвої Слободи» під орудою наказного отамана Олега Юрчишина.

А відтак, козакам Всевеликого Війська Донського Російської Федерації вже вдруге зарахована технічна поразка, тобто вони програли не тільки фізично, але й морально. З цього приводу наші прадіди Запорозькі козаки могли б сказати без зайвої дипломатії та дишкретності: «Донські отамани, хоча і називають себе чомусь Всевеликим Військом, знову сорому віхтиком сьорбнули». Згадайте українське прислів`я: «Як мед, то ложкою, а як щось інше то віхтиком…»

Російські козаки під орудою Верховного отамана Союзу козацьких військ Росії та закордоння пана Водолацького В.П. не надіслали свій підрозділ на «Поєдинок честі», котрий вже вдруге повинен був відбутися на Покрову – 14 жовтня, між українськими козаками з «Мамаєвої Слободи» та козаками Всевеликого Війська Донського. Нагадуємо, що нащадки лицарів Війська Запорозького Низового, 19 березня 2011 року викликали на «Поєдинок честі» російських козаків.

Аби російські отамани потім не казали, що їм від українських козаків ніякого запрошення на «Поєдинок честі» не надходило, копії запрошень на поєдинок були також офіційно надіслані на адресу посольства Російської Федерації в Україні, а також в Кремль…

В листах на адресу Кремля та Російського посольства, зокрема зазначалось: «Сподіваємось, що зустріч українських та російських козаків у дружніх козацьких змаганнях 14 жовтня 2011 року, на Покрову, буде ще одним вагомим кроком народної дипломатії й направду слугуватиме справі налагодження взаєморозуміння між українським та російським народами».

Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі» хоче наголосити, що російські отамани не цінують народну дипломатію й налагодження взаєморозуміння між нашими народами, адже насправді зневажають нас, бо навіть не відповіли на письмове звернення, яке їм було вручено на другий день після виклику міжнародною кур`єрською поштою «DHL».

Таке не ввічливе ставлення до українських козаків Донських отаманів є історично спадковим. Всім відомо про наказ Російської імператриці Катерини ІІ ліквідувати Запорозьку Січ. Імперії немає, нема царів, але залишається Російське Донське козацьке Військо.

Мало хто з сучасних українців здогадується, що саме Донське Військо брало найактивнішу участь в руйнуванні «Матері Січі» у 1775 році. В тій, не лицарській, для Донських козаків справі, брало участь дванадцять полків та 11 ескадронів Донського козацтва.

Православні Донські козаки так захопилися, що за свідченнями сучасників сокирами рубали царські врата в козацькій січовій церкві в ім`я Покрова Пресвятої Богородиці, котрі були виготовлені з масивного литого золота, обдирали святі образи, випалювали золототкані ризи. Жоден дорогоцінний камінчик не сховався від «христолюбивого» православного Донського воїнства. За «подвиги» здійснені в цій військовій кампанії, тоді ще підполковник (а пізніше Наказной Атаман Донского казачьего Войска, генерал от кавалерии, граф Российской империи ) Денисов Федор Петрович стає Георгіївським кавалером, тобто нагороджується Орденом Святого Георгія IV ступеня, Указом імператриці Катерини ІІ від 10.07.1775 р.

Один із цих дванадцяти полків Донського козацтва, ще довго стояв гарнізоном на попелищі Запорозької Січі і як «цепний пес» Катерини ІІ стеріг, аби «степові орли» знову не повернулись до свого «вільного гнізда».

У нас, на «Мамаєвій Слободі», обіч церкви Покрова Пресвятої Богородиці, що є прототипом церкви, котра вивищувалась над Запорозькою Січчю, півколом розташовані 38 кам`яних хрестів із степового пісковика, на яких викарбувані назви всіх 38 куренів Війська Запорозького Низового. Це єдиний на сьогоднішній день пантеон пам`яті нашим прадідам – Запорозьким козакам.

Природньо, що якби Донські козаки все ж таки приїхали до нас у Козацьку Слободу, то їм довелось би зайти до церкви Покрова Пресвятої Богородиці, поставити свічку та відстояти молебень за безневинно убієнних лицарів Війська Запорозького Низового, по грабунок церкви на Січі та руйнування самої Січі.

Тож для отаманів Російського козацтва було легше знехтувати своїм «кодексом честі» козака, текст якого опублікований на головній сторінці офіційного сайту Всевеликого Війська Донського, ніж приїхати до нас на «Поєдинок честі».

Наші прадіди, Запорозькі козаки, були кращими воїнами Європи і технічна перемога спадкоємців Запорозького лицарства над Донськими козаками є додатковим тому підтвердженням.

Насправді нас бояться, адже ще в далекому сімнадцятому столітті українські козаки звертались із закликом до православного люду Наддніпрянщини: «Хто хоче за віру християнську бути посадженим на палю, хто хоче бути четвертованим, колесованим, хто ладен стерпіти всілякі муки за святий хрест, хто не боїться смерті – приставай до нас. Не треба боятись смерті: від неї не вбережешся. Таке козацьке життя».

Саме тому, серед ворогів незалежності України, стосовно Запорозьких козаків побутувала така легенда, що буцімто наші прадіди були справжніми невмираками, це б то химородниками-характерниками і помирали справжньою смертю не після першої, не після другої, та й навіть не після третьої, а лише після четвертої смертельної рани. Отакі були наші прадіди – лицарі Війська Запорозького Низового, заради світлої пам`яті яких, ми – сучасні українські козаки «Мамаєвої Слободи» — серця столиці України міста Києва, викликали на «Поєдинок честі» нащадків руйнівників Запорозької Січі.
Щиро вітаємо всю козацьку Вкраїну з нашою моральною перемогою над Всевеликим Військом Донським Російської Федерації, котру в цьому 2011 році ми здобули вже вдруге, перша перемога була у 2010 році!
Бог любе трійцю, тому ми обов`язково і втретє викличемо Всевелике Військо Донське на «Поєдинок честі» у 2012 році.

Нехай вічна буде слава, через шаблю маєм права!

Новину додав mamayevasloboda