chrome firefox opera safari iexplorer

Нова столична електричка без пасажирів і їде вдвічі довше

05 жовтня 2011 о 13:33

З моменту запуску кільцевої міської електрички вКиєві пройшла доба. Не дивно, що житель столиці, який дізнався про новий транспорт і вирішив, добираючись до роботи, зберегти час, все ще може зіштовхнутися з труднощами.

Насамперед, зауважимо — не дивлячись на велику кількість реклами, кияни про нову електричку майже нічого не знають. На станції приміських потягів «Видубичі» у відповідь на питання про електричку більшість тільки знизує плечима. Тому вагони нового транспорту практично порожні.

Проте в електричку ще потрібно сісти. На тій же станції «Видубичі» в касі за квитком відправляють туди, де «написано». Не написано, здається, ніде, але біля непрацюючих турнікетів, що виходять на платформи, стоїть співробітник ж / д, який киває головою: «Вам сюди» і продає квиток. Тут же їх компостують.

Те ж саме спостерігаємо на станції «Київ-Волинський». У касах щодо електрички толком нічого не знають і радять дивитися на схеми, розібратися в яких дуже складно (а якщо згадати, що маршрут відкривали під «Євро-2012» і їздити будуть у тому числі іноземці — можна тільки схопитися за голову). Поруч ті ж непрацюючі турнікети і ті ж охоронці з компостерами.

Якщо ж на станції вихід на платформу вільний, і купити квиток вам ніде, його можна придбати вже у дорозі, у кондуктора. До речі, кондуктор вагону, де ми поїхали, зізналася, що взагалі-то вона працює в трамвайному депо, на новому місці тимчасово і ще не дуже добре орієнтується в маршруті. Тому на питання про те, чи доїдемо ми до «Петрівки», нас знову відправили до схеми, що висить у кожному вагоні, на цей раз вже досить зрозумілої.

Потяги міської електрички дійсно нові і чисті, зовсім не шумні. Вартість проїзду, як і було заявлено, 1 гривня 70 копійок, штраф такий же, як і в міських тролейбусах і трамваях — 30 гривень. Зайцем проїхати теоретично можливо, але точно так само, як і у звичайній електричці — не попастися на кондуктора або бігати від нього всім поїздом.

Жителям столиці обіцяли, що все місто по колу можна буде об'їхати за 50 хвилин. Але майже стільки ж (близько 47 хвилин) зайняла у нас подорож Правим берегом від «Видубичів» до «Петрівки», тобто половина маршруту. А, наприклад, шлях з «Києва-Волинського» до «Києва-Пасажирського» замість заявлених 8 хвилин зайняв 11.

Новий транспорт, хоч і позиціонується як міський (тобто максимально зручний для жителів столиці) не позбавлений старих проблем приміських електричок — на деяких станціях через високі сходи вагона і велику відстань до платформи літнім людям з торбами напевно доведеться демонструвати чудеса спритності.

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути