chrome firefox opera safari iexplorer

Відкритий лист ведучому радіо «Єра» політологу Сергію Крижанівському

28 листопада 2011 о 00:18

Вельмишановний пане ведучий, я прослухав вашу програму (25.11.2011) з головою Комітету виборців України і хочу висловити кілька своїх думок для подальшого їх використання, якщо вони вас зацікавлять.

Найперше, що ми повинні визнати і припинити хибну традицію постійно переробляти закони про вибори і народних депутатів, і президента України напередодні виборів, а тим більше — під час виборчої компанії. Це основне. Закон — це стала норма, а не змінна згідно до кон'юнктури моменту.

Коли я чую фразу, що хтось підлаштовує «закон під себе», то іронізую в тему, як визнання тим «підганяйлом» власної інвалідності, тому що «під себе роблять» виключно лежачі важкохворі... Не хворі політсили домагаються справедливих норм для всіх.

З повноваженнями влади теж однозначно їх не можна самочинно перерозподіляти, тому рішення про відміну реформи положень Конституції 2004 року повинно було вирішуватись щонайменше конституційною більшістю у Верховній Раді Україні, а, по-суті, це мало бути винесено на всенародний референдум з автоматичним імперативом дії його рішення.

Взагалі, все існуюче законодавче поле в Україні важко визнати легітимним, коли жодного (!) свого рішення Верховна Рада не прийняла за конституційною нормою «один депутат — один голос», тобто особисте голосування, а не піаністами-кнопкодавами. На жаль, але це рівень нашої політичної культури, точніше — безкультур'я.

Однозначно, що політична культура і поводження обранців напряму залежить від політичної культури виборця. Тому я надзвичайно радий, що у вашій програмі нарешті прозвучало головне, на мою думку, правило для виборця: депутатів обирають не для благочинної діяльності, а для творення законів та умов нормального життя в державі! Те саме в області, районі чи  місті. Але якщо полікультурність на рівні кілограмів гречки чи подачки в 100 — 200 гривень, то результати бачимо вже.

Також я вважаю всілякі «звітування перед виборцями», або так звану «роботу в округах» скоріше за фарс, чим серйозні речі, тому що чимало бачив і побачив цей процес без жодних результатів від нього. Навіть якщо траплялись епізоди допомоги з боку депутата, то це не змінювало кардинально самої проблеми як соціального явища, що і є головним завдання обранців: законодавчо робити добро для загалу.

І зовсім смішним є бажання «відкликати депутата», бо як вдало було зауважено: а хто його має з виборців відкликати ? — за логікою це мають робити ті, що його обирали, а як їх визначити при таємному голосуванні? Тому як контрольна норма «відкликання депутата» є абсолютно малодієвим засобом, що доказано життям.

Це нагадує ситуація, коли таксі найняти з умовою розрахунку після кожного кілометра, бо раптом клієнту щось не сподобається: от і зупиняється таксі, щоб розрахуватись і знову рушати — ох і малоприємно подорож вийде... Тому загальний рівень життя є основним показником для виборця про успішну чи не дуже успішну діяльність депутата, а головною карою для всіх з них було і буде відсторонення від влади. Вибирайте і обирайте вдумливо — це основний принцип контролю за депутатами, а не відкликання.

Навпаки, вилучення графи «проти всіх» є погіршенням, тому що це звуження демократичних прав волевиявлення виборця: можу не прийти, можу зіпсувати бюлетень, а можу і висловити своє побажання-замовлення в графі «проти всіх» на нові політичні формації. Власне саме ця графа і стимулює творити нові політичні партії, тому що вказує на факт наявності вільного електорату. Отже графа «проти всіх» хоч і не принципова, але важлива.

Щодо норми балотуватись в депутати одночасно і мажоритарно, і в партійному списку — це абсолютно недопустимо і антиконституційно.

Чого не можу сказати про вимогу так званих «відкритих списків» — це скорше політологічна мулька, аніж ділова пропозиція, тому що давайте спробуємо уявити численні партійні списки-простирадла з їх повним переліком, де виборець має розібратись і проставити позначки, а тоді ще повинні прискіпливо облікувати цей інформаційний вал у виборчкомах — це абсолютно неможливо навіть технічно, не кажучи просто психично, тому що кожен виборець має уважно дослідити біографії незчисленної кількості претендентів. Поки що відкриті списки не є на часі в Україні.

Але, звичайно, що найголовніше у виборах є не закони, а сам виборець! Буде масовим бажання чесних виборів — будуть вони чесні! А буде домінувати байдужість чи за подачку продажно віддаватимуть свій голос — ну тоді не нарікайте, що життя таке безчесне. Теза «Кожен народ заслуговує на ту владу, яку має» — цілком слушна і перевірена часом.

Владі ж особливо варто потурбуватись про чесність виборів, тому що з негативними результатами виборів влада ще може знайти компроміси, а ось невизнання виборів як сфальшованих позбавляє владу легітимності в абсолюті як у всього власного народу, так і світової громадськості.

Таким чином: хочеш краху — сфальшуй вибори і матимеш крах. Приклади відомі і в нас, і поряд нас.

Всі на вибори 2012!

З повагою, Богдан Гордасевич
Львів — Рясне

25 квітня

Інші дати
Вероніка Черняхівська 
1900 – українська письменниця, поетеса-лірик, перекладачка (медичні праці, «Місячна долина» Дж. Лондона, «Прорість» Е. Золя, «Олівер Твіст» Ч. Діккенса). Онука письменника М. Старицького.
Розгорнути
Народився Микола Трублаїні (Трублаєвський Микола)
(1907, с. Вільшанка, Вінницька область – 1941) - український письменник, автор творів для дітей та юнацтва - «Мандрівки», «Шхуна «Колумб», науково-фантастичного роману «Глибинний шлях».
«Будь хоробрим, витривалим. Це потрібно для Батьківщини, для тебе самого. Учись у мужніх, кмітливих, стійких, наслідуй їх. Вони допоможуть тобі стати справжнім громадянином...» (Микола Трублаїні)
Розгорнути