Співробітники Літературно-меморіального музею-квартири П.Г.Тичини в м. Києві багато працюють в архівах і з особливим трепетом беруть до рук старі листи.
Багато раз читані-перечитані, вони не лише є джерелом інформації, а й відтворюють тогочасну атмосферу життя, побуту, культуру спілкування, коло зацікавлень.
Кожний такий лист мимоволі робить сучасного читача учасником подій особистого життя тих, хто його писав. Іноді ми ненароком дізнаємося про те, що довго приховувала від нас історія — різні подробиці, погляди, оцінки, тощо.
Коли Павло Тичина навчався в Чернігівській духовній семінарії, він досить часто писав листи додому. Це були листи до батьків, братів, сестер.
Збереглося кілька листів Тичини-семінариста до своїх старших сестер. В них Павлусь пише про своє життя-буття, про навчання. А іще, дуже сумуючи за домівкою та рідними, він оздоблює листи малюнками: це і криничка на околиці Пісок, і рідна хата, і вінок з квітами...
До 45-річчя пам"яті Павла Тичини ми вирішили залучити наших співвітчизників до написання листів своїм рідним та друзям. Але написати його не електронною поштою, не на стандартному папері, а листку такого ж формату, який був у Павла Тичини. Більше того, такий листок ми оздобили точними копіями малюнків з листів Павлуся додому.
Про що має бути такий лист? Та про що завгодно. Про свої враження від нової прочитаної книги, про незвичайну зустріч, про життя своєї родини, про свою улюблену вчительку, про будь-що. Головне, що той, хто отримає цей лист поштою, буде приємно вражений і зберігатиме його в своєму сімейному архіві багато-багато років.
Така нова інтерактивна форма залучення нашої аудиторії до тичинівського простору мала відгук і, як результат — такі листи в Дні пам"яті Павла Тичини написали старшокласники Київського гуманітарного ліцею при КНУ ім Тараса Шевченка, учні Пісківської школи та їх однолітки з Нової Басані.
У музею є ще чимало цікавих задумів щодо використання ідеї тичинівського листа, але про це ми напишемо пізніше — коли наші плани почнуть реалізовуватися. А поки що — запрошуємо усіх охочих завітати до Київського музею-квартири Павла Тичини і написати листа своїм друзям та рідним.
Для одних це дуже просто, для інших (хто в останні роки послуговується лише інтернетом та мобільними телефонами) — це виявляється не так вже й легко, як може видатися на перший погляд.
Приходьте — спробуйте — зрадійте цьому.
Колектив Літературно-меморіального музею-квартири П.Г.Тичини
