chrome firefox opera safari iexplorer

На Чернігівщині відзначили 45 років пам'яті Павла Тичини

16 вересня 2012 о 18:41

«Моє слово до Вас…» — під такою назвою відбулася 14 вересня 2012 року у с. Піски мистецька акція до 45-річчя пам’яті Павла Тичини.

Організаторами акції стали Міністерство культури України, Державна агенція промоції культури України та Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини в м. Києві, який, власне, і був її ініціатором.

Традиція урочистого увінчання пам’яті видатних діячів культури є однією з найважливіших складових розвитку культурного потенціалу будь-якої сучасної цивілізованої країни. Пам’ятати тих, хто став творцем власної культури, незмінно залишається центральною постаттю у творенні глибокої національної культурної цінності, в якій поєднуються прагнення до сучасного поступу та плекання спадковості.

Пам’ятні дні, пов’язані не тільки з щасливими ювілейними датами, коли та чи інша видатна постать культури з’явилася нас світ, але й із сумними датами, коли ця особа покидала своїх співвітчизників назавжди – стають специфічними кульмінаційними точками культури та духовності, які дозволяють не тільки згадувати грандіозний культурний внесок, а й демонструвати, що сучасна вітчизняна культура успадкувала великі культурні надбання.

Відтак, Київський музей Павла Тичини започатковував кілька традицій, спрямованих на подальше самостійне продовження.

Одна з них – традиція написання листів своїм рідним та друзям про цікаві та важливі культурні заходи в житті поетових земляків. «Тичинівські листи» будуть написані учнями молодших та середніх класів Бобровицького району і відправлені поштою друзям, родичам, знайомим. Друга – традиція урочистих концертів пам’яті геніального українського та європейського поета ХХ століття, реформатора українського поетичного слова, творця української поетичної традиції ХХ століття, яка і до нині лунає у віршах українських поетів від патріархів красного письменства до наймолодшого покоління – Павла Григоровича Тичини.

Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини (м. Київ) обрав місцем проведення такого заходу рідне село Павла Тичини – Піски (Бобровицького району Чернігівської області), щоб продемонструвати надзвичайну вагу спадковості та укоріненості української культури.

У заході, 14 вересня 2012 року, взяли участь Національна заслужена капела бандуристів України імені Георгія Майбороди, українські письменники, діячі культури, освітяни.

Основним лейтмотивом концерту стала монолітність таланту та величі Павла Тичини, а також його людські риси, що лишилися в пам΄яті земляків і рідних поета.

Складовими вшанування пам’яті поета стало закладання алеї у рідному селі Піски (поряд з садибою поета), виступ Національної капели бандуристів (з невеликим концертом духовної музики у сільській церкві та урочистим концертом у будинку культури), покладання квітів до пам’ятника Павла Тичини.

Варто відзначити, що у такий спосіб організатори заходів – міністерство культури України та Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини в м. Києві – актуалізує роль малої батьківщини Павла Тичини не лише на його життєвій і творчій дорозі, а в сучасному культурному просторі України, підносячи роль пам’яті як складової націєтворчого процесу в сучасній Україні.

При цьому, запланований захід надає змогу сільським мешканцям влитися в сучасний контекст розвитку гуманітарної складової життя України. Кульмінацією мистецької акції було звернення поета до земляків «Моє слово до Вас...».

Додала Тетяна

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути