Міністерство юстиції оприлюднило звіт про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2011 році.
У звіті зокрема відображені відомості про результати досліджень громадської думки щодо поширеності корупції, повідомляє Освіта.ua
Рейтинг найбільш корумпованих сфер, за результатами порівняльного дослідження 2007 – 2009, 2011 років, залишається незмінним. До «антирейтингу» сфер, де значно поширена корупція увійшла й сфера освіти.
Результати дослідження громадської думки підтверджують той факт, що сприйняття поширеності корупції в Україні має дуже високі показники. Незначне скорочення корумпованості у 2011 році порівняно з 2009 роком було зафіксоване серед керівництва й викладачів вищих навчальних закладів (із 49% до 47,1%), однак у Міністерстві юстиції зазначили, що громадяни також вважають, що корупція зокрема зросла серед керівників та вчителів шкіл.
Автори звіту зазначають, що всі дослідження, проведені в Україні протягом останніх років, показують, що корупція у сфері освіти визнається однією з найбільш поширених, особливо з урахуванням того, що в цій сфері представлені інтереси значної частини населення.
У Міністерстві юстиції зазначили, що ідентифікувати та визначити ступінь реальної поширеності всіх різновидів корупційних практик у сфері освіти досить складно, оскільки в більшості випадків вони є латентними видами, в яких корупційна складова не є настільки очевидною, їх «вартість» не визначається, а самі вони зазвичай не сприймаються пересічними громадянами як корупція, наприклад, використання знайомств, обмін послугами тощо.
Досить неоднозначною за своїм змістом та наслідками є благодійна допомога, з наданням якої постійно стикаються у закладах освіти, особливо в середній освіті, де вона часто набуває ознак «квазікорупційних» або сумнівних платежів.
У Мінюсті підкреслили, що саме поширеність благодійних платежів є важливим чинником формування уявлень про корумпованість освітніх закладів. «Тому важливо виділяти ті форми корупційних практик, що мають вартісну складову і чітко визнаються масовою свідомістю як корупційні. Саме ці форми мають найбільший вплив на формування переконання населення в існуванні корупції».
Для цього у звіті Міністерства юстиції було використано такий показник, як співвідношення офіційних і неофіційних (корупційних та «сумнівних») платежів на освітні послуги.
«Так, не дивлячись на те, що в структурі витрат домогосподарств на освіту частка офіційних платежів суттєво коливається в різних закладах, частка неофіційних платежів є стабільною величиною (у межах 35 — 48%)», — йдеться в документі.
Автори зазначають, що в корупційні практики, які пов’язані з безпосередніми корупційними витратами, залучено 35–48% домогосподарств, члени яких навчаються у різних навчальних закладах, а розмір корупційних витрат є залежним від сфери навчання і зростає з віком людини, яка навчається.
За висновками експертів Мінюсту, співвідношення середніх офіційних і неофіційних витрат у різних установах виглядає наступним чином: в дитячих садках – в середньому 1000 грн і 600 грн на рік, у школах – 1500 грн і 1260 грн, у ВНЗ – 6000 грн і 1500 грн.
Також у звіті наведено порівняльний аналіз декількох загальнонаціональних опитувань проведених в Україні останнім часом.
Фондом «Демократичні ініціативи» разом із «Ukrainian Sociology Service» з 23 березня по 3 квітня 2011 року було проведено соціологічне дослідження у вузах, результати опитування дають можливість констатувати, що досвід безпосереднього зіткнення з корупцією у ВНЗ мають загалом 33,2% опитаних, не мають –37,7%, решта (29,1%) зазначили, що чули про це від людей, які стикалися з цим особисто. За висновком дослідників – «в основі корупційних практик, з якими зустрічалися студенти, – переважно хабарництво».
За оцінками загальноукраїнського опитування, проведеного Інститутом прикладних гуманітарних досліджень (липень 2010 року), питома вага корупційних практик у контактах респондентів з «державними та комунальними закладами освіти» склала – 53% (в даному випадку враховувалось не лише хабарництво, а й інші види корупційних практик).
У дослідженні проекту UNITER (червень 2011 року) поширеність корупційних практик визначалась диференційовано щодо «добровільних хабарів», «хабарів на вимогу», «використання зв’язків». Наводяться такі результати: вищі навчальні заклади – «добровільні хабарі» – 25,5%, «хабарі на вимогу» – 49,7%, «використання зв’язків» – 20%, середні загальноосвітні навчальні заклади – «добровільні хабарі» – 61,1%, «хабарі на вимогу» – 61,6%.
