Цього разу змістовним наповненням Днів польського кіно, які триватимуть в Україні тиждень, до 17–18 квітня, стали сім стрічок, створених польськими кінематографістами за останні два роки.
У столицю, так само як і в Севастополь, Луцьк та Вінницю, Дні завітали 11 квітня, а відучора покази почалися ще й в Одесі, Львові, Чернівцях, Полтаві та Сімферополі.
Ініціатором та організатором Днів упродовж уже семи років є Польський інститут у Києві, пише Україна молода.
Серед списку фільмів, які можна переглянути в рамках Днів польського кіно, є і дебютні роботи: Ґжегожа Зґлінського «Заскок», Марека Лехкого «Ерратум» та Лешека Давіда «Кі».
«Це зовсім нова продукція. Таке кіно не є комерційним, воно дуже заангажоване. Ці режисери дуже цікаво «копаються» у польському суспільстві, історії. Ми обрали ці стрічки,бо хочемо показати, в якому напрямi сьогодні йде наше кіно», — коментує директор Польського інституту Ярослав Ґодун.
У програмі Днів також представлені стрічка, що відтворює драматичні події у Ґдині 1970 року «Чорний четвер. Янек Вишневський загинув» (реж. Антоні Краузе), а також новий фільм Войцеха Смажовського «Роза» — драматична історія кохання між представниками двох ворогуючих націй на тлі Другої світової війни, та повна чорного гумору комедія Ришарда Брильського «Чудове літо».
А відкривали Дні польського кіно стрічкою Януша Маєвського «Гімназійний випускник 1947». Фільм уже побував на кількох кінофестивалях та отримав низку шанованих нагород, серед яких: спеціальна нагорода журі на фестивалі польських фільмів у Ґдині, приз глядацьких симпатій на міжнародному кінофестивалі в Катовіце, спеціальний приз на Всепольському фестивалі кіномистецтв «Провінціоналія» у Вжешні та нагорода «Срібна шабля» Міжнародного фестивалю історичних та військових фільмів у Варшаві. Сюжет стрічки розгортається навколо дорослішання хлопця у повоєнні роки. Людвік формується під впливом політики, звичаїв та тиску системи. При цьому його душа прагне до справжньості та свободи.
Загалом, на думку пана Годуна, польський кінематограф зараз переживає ренесанс. Великою мірою завдяки державній опіці та підтримці.
«Є такий Польський інститут кінематографії (ПІК), який був створений у 2005 році. Бюджет, який він виділяє на польське кіно, — 30 млн. євро. Крім того, на популяризацію вітчизняного кіно він щорічно надає 9 млн. євро, на популяризацію у світі — 1 млн. євро», — розповідає Ярослав Ґодун. Держава, зокрема, підтримує режисерів–початківців. Нещодавно був прийнятий новий закон стосовно розвитку кінематографа,відтак молоді режисери мають більше шансів отримати хорошу кіноосвіту. ПІК фінансує фільми дебютантів, схвалені міністерством культури, але максимально — на 50% (врахуйте, що середній бюджет стрічки становить 1,5 –2 млн. доларів). А хто ж проводить пітчинги? «Це люди кіносередовища, приблизно сто осіб. Експерти отримують гонорари, але це такі гроші, за які ніхто з нас не хотів би працювати, — відповідає на питання журналістів Влодзімеж Нідерхаус, директор Студії документальних і художніх фільмів у Варшаві. — Але бути експертом — у Польщі це дуже почесна функція». На студії пана Нідерхауса щороку створюють хоча б один дебютний фільм. Якщо за базу для підрахунків узяти найбільший у Польщі кінофестиваль — у Гдині, — то виходить, що в країні за рік знімають понад 40 стрічок. «У нас усі намагаються закінчити фільм «до Гдині», — каже директор студії. — Минулого року на цьому фестивалі було представлено 42 дебютні стрічки».
Можливо, нашим «політикам від культури» вкотре варто замислитись над подібними реформами у кіновиробництві. Адже на противагу полякам, вірогідність того, що в найближчу п’ятирічку у Польщі відбудеться фестиваль «Дні українського кіно», на жаль, нульова.
