У Дніпропетровську відкрили виставку майстрині петриківського розпису Валентини Міленко. Художниця відома далеко за межами України, організувала не одну персональну виставку за кордоном, однак у Дніпропетровському художньому музеї її роботи виставили вперше.
Фахівці кажуть: зараз чимало роблять для популяризації петриківки в Україні, однак коштів на це держава виділяє замало. Між тим, у художньому музеї виношують проект зі створення окремого музею петриківського розпису у Дніпропетровську.
Майстриня петриківського розпису Валентина Міленко малює з дитинства. Колеги кажуть: вона одна з найбільш творчо активних митців Центру народного мистецтва «Петриківка». У свої 55 вона вчителює, веде гуртки, організовує виставки. Нещодавно, вже у немолодому віці, художниця закінчила Київський національний університет культури і вже пробує там викладати. Секрет успіху – ділиться пані Валентина – черпати натхнення у роботах старих майстринь, не зупинятись на досягнутому та експериментувати.
Кожна з 80 робіт, представлених на виставці – особлива, каже майстриня. В одній використовувала винятково щіточку з котячої шерсті, яка дає найтонший ажур, у другій – «переклала» на петриківку символіку українського вишитого рушника, у третій – застосовувала техніку друкування свіжорозрізаними овочами: сік, змішуючись із фарбою, дав цікаву фактуру.
Це вже 16-та персональна виставка, розказує художниця. Однак, зазначає: зараз не гребує участю ані в солідних мистецьких заходах, ані в звичайних ярмарках, де можна збувати свої вироби, адже петриківським майстрам за відсутності державних замовлень живеться непросто.
«Запрошують, звичайно. І я їду. Ось бачите, мій син і його друг. Їм «перепадає» найбільше: вони мене – і на вокзал, і з вокзалу, сумки важкі тягну, допомагають. Взагалі я повинна була вже йти на пенсію, але уряд зробив «подарунок» – ще рік додав, отже ще рік попрацюю. Держава, звичайно, пишається майстрами, але ж якби вони більше замовлень робили, в інтер’єри розпис тощо, щоб художників підтримати. Адже художники – найбільш бідний народ, це так було і це так є», – зазначила в інтерв’ю Радіо Свобода Валентина Міленко.
За кордоном петриківку цінують більше
Те, що петриківка іноді більше цінується за кордоном, аніж у себе на батьківщині, визнає і колега пані Міленко, петриківська майстриня Галина Назаренко. Торік художницявиставлялась у Парижі, перша серед петриківських майстрів за останні чверть століття, а зараз експозиція її мальовок мандрує Болгарією. Не приховує: за кордоном згодні платити за твори петриківців більше, ніж в Україні, – кілька сотень євро за одну роботу. Вдома витвори продають у кілька разів дешевше. Загалом же, зазначає пані Назаренко, щоб заявляти про себе, майстру зараз треба «крутитись».
«Треба самій думати, треба рухатись, треба робити виставки. Я б, мабуть, досі сиділа і малювала писанки, як більшість роблять, якби мені не підказували, що треба не сидіти на місці, а їздити по всій Україні: де запрошують – туди і їхати», – сказала Радіо Свобода Галина Назаренко.
У Дніпропетровському художньому музеї зазначають: зараз чимало роблять для популяризації петриківки на батьківщині, у регіоні, однак коштів не вистачає. У фондах музею, каже директор закладу Тетяна Шапаренко, понад тисяча робіт петриківських майстрів, це найвизначніша збірка в Україні, однак на поповнення колекції і закупівлю нових експонатів грошей з бюджету не виділяється. Тим не менше музейники мріють про створення окремого великого музею петриківського розпису у Дніпропетровську і вже навіть мають його проект.
«Зараз у нас немає коштів на закупівлю експонатів, але за традицією, після виставок художники нам дарують деякі роботи. Це важливо для формування фондів. Ми мріємо про окремий відділ, філіал з петриківського розпису у Дніпропетровську. Це буде дуже цікаво, у нас є програма розвитку цього музею. Будемо сподіватись, що це буде окреме приміщення. Є концепція, проект. А далі – вже як обласна влада», – поділилась з Радіо Свобода Тетяна Шапаренко.
Музейники сподіваються: відділ петриківки може відчинити свої двері вже за два роки, 2014-го, коли музей відзначатиме 100-річчя. Тоді, кажуть петриківські майстри, вони нарешті матимуть солідний експозиційний майданчик.
