Щонайменше 4,5 тисячі центральних вулиць українських міст і сіл досі носять ім'я Володимира Леніна.
Такі цифри навела редакція сайту texty.org.ua, провівши за порадою свого читача власне дослідження назв населених пунктів України.
Як виявилося, через понад 20 років після розпаду Радянського Союзу вулиць, названих на честь тоталітарних лідерів чи радянської епохи загалом, у 20 разів більше, ніж пов'язаних із незалежністю, повідомляє ВВС.
Візуалізувавши результати своєї роботи, журналісти створили карти, які одразу зарябіли численними червоними цятками радянських топонімів.
Фото bbc.co.uk
Для створення карти її автори використовували інформацію із відкритих джерел — довідник про адміністративний устрій України, який є на офіційному сайті Верховної Ради, а також інформацію із сайту openstreetmap.org.
За центральну в кожному населеному пункті визначили вулицю, на якій розташований обраний орган влади — місцева рада.
Після того, як ентузіасти зібрали назви, їх поділили на три групи — радянські, пов'язані із незалежністю та нейтральні.
«Що таке радянські назви? Те, що дуже чітко пов'язане із комуністичною і соціалістичною ідеологією. Тобто, вулиці Радянські, Комуністичні, Комсомольські, Леніна — це все ідеологічно пов'язані речі. І також фігури, пов'язані цією ідеологією — Калінін, Свердлов, Дзержинський і так далі», — пояснив ВВС Україна один із редакторів сайту Анатолій Бондаренко.
До епохи незалежності віднесли вулиці та площі, названі на честь цієї події, а також такі, що містять слово «свобода», і вулиці, які носять імена провідників українського визвольного руху — всього, що ніяким чином не могло з'явитися на карті за радянських часів.
Таким чином, понад 52% всіх назв апелюють до епохи СРСР, трохи більше 45% мають нейтральну конотацію і лише 2,4% стосуються доби незалежності України.
Фото з bbc.co.uk
Лідерами за кількістю радянських назв є Вінницька, Кіровоградська та Житомирська області, у яких ім'я Леніна носять багато сіл.
«Незалежних» назв найбільше в західних областях, і не виявлено жодної — у Криму.
Загалом, центральні вулиці в Україні найчастіше мають такі назви: Леніна, Радянська, Миру, Жовтнева, Гагаріна, Перемоги, а також Центральна, Шевченка, Шкільна і Молодіжна. Вулиць Сталіна у центральних частинах міст і сіл не виявилося.
Досвід боротьби із символами комунізму, вважають експерти, можна запозичити у інших європейських країн. На приклад, у Чехії, яка розпрощалася із ними фактично одразу після падіння Союзу.
У 2009-му році тодішній президент Польщі Лех Качиньський підписав закон, що передбачає кримінальну відповідальність за володіння або придбання комуністичних символів. Карна відповідальність за використання символів комунізму запроваджена також у Литві, де його прирівняли до нацизму.
Втім, в Україні цей процес значно ускладнений політичними реаліями. У Запоріжжі комуністи навпаки відновили Клацнути пам'ятник Йосипу Сталіну.
На початку 2012-го року влада містечка Умань на Черкащині відмовилася перейменовувати центральну площу Леніна на площу імені генерала Ольшевського, а в самих Черкасах голосів міської ради забракло, аби вулицю Енгельса перейменувати на вулицю Чорновола.
У Харкові пам'ятник Леніну «демонтували» лише на кадрах Клацнути реклами до Євро-2012. В Києві, попри ініціативу комісії міськради з питань культури і туризму замінити ці назви, досі існує чотири вулиці Леніна, а в центрі міста стоїть Клацнути пам'ятник тоталітарному лідерові.
