17 червня, у третю неділю місяця, у багатьох країнах світу відзначатимуть Міжнародний день батька.
І хоча в Україні татусів прийнято вітати у третю неділю вересня (принаймні так постановив Всеукраїнський громадський комітет з підтримки сім’ї та відповідального батьківства), хіба це не привід потішити рідну людину маленьким презентом чи сказати їй кілька теплих слів?
Це свято придумала американка Сонора Смарт у далекому 1909 році. Коли померла її мати, увесь тягар хатніх обов’язків та виховання шістьох дітей узяв на себе її батько, Вільям Джексон Смарт. Сонора хотіла, щоб він знав, як сильно донька його любить та цінує, тому звернулася до місцевої влади з пропозицією заснувати нове свято. Цю її ідею підтримали.
5 червня – день народження багатодітного батька. Однак часу на підготовку не вистачило, тож свято перенесли на 19 червня, третю неділю червня. Незабаром цю дату почали відзначати в інших містах та в інших штатах. А згодом ця ідея захопила й інші країни – Велику Британію, Нідерланди, Францію, Китай...
У США на День батька люди чіпляють на одяг квітку: червону – якщо батько живий, і білу – якщо він помер. Обов’язково відвідують батьків, яка би відстань не розділяла їх з їхніми дітьми.
В Україні це свято наразі не прижилося. Однак є надія, що це коли-небудь станеться. “60% дітей в Україні виховуються у неповних сім’ях (у 94% випадків – без батька), – наводять невтішну статистику у МГО “Міжнародний Центр Батьківства”.
Ось що трапляється з такими дітьми:
— у 35 разів збільшується вірогідність того, що вони втечуть з дому;
— у 20 разів збільшується вірогідність прояву аморальної поведінки;
— у 20 разів збільшується вірогідність того, що вони потраплять у в’язницю;
— у 14 разів збільшується вірогідність вчинення зґвалтування (стосується хлопчиків);
— у 10 разів збільшується вірогідність того, що вони стануть наркозалежними;
— у 9 разів збільшується вірогідність, що вони покинуть навчання у школі;
— у 9 разів збільшується вірогідність того, що вони закінчать своє життя у злиднях;
— у 5 разів збільшується вірогідність, що вони накладуть на себе руки”.
“Батьки часто відсутні не так фізично (через смерть чи розлучення подружньої пари), як емоційно (не можуть або не хочуть будувати теплі стосунки з дитиною) та духовно (безвідповідально ставляться до своїх батьківських обов’язків, не подають дітям хорошого прикладу)”, — зазначають представники “Міжнародного Центру Батьківства”.
