chrome firefox opera safari iexplorer

Українець став учасником найбільшого у Європі фестивалю

22 червня 2012 о 12:19

Прага – 12-24 червня у німецькому Вісбадені триває найбільший європейський театральний фестиваль «Нові п’єси з Європи – 2012». Цього року на фестивалі представлено 31 п’єсу з 25 країн на 25 мовах. І цього разу єдиним учасником з України став письменник та журналіст із Закарпаття Олександр Гаврош зі своєю п’єсою «Ромео і Жасмин», яку вже знає ширший український глядач. Олександр Гаврош на шляху до Вісбадена завітав цього тижня до українського редакції Радіо Свобода і розповів про свою участь у цьому відомому європейському театральному фестивалі та про свою п’єсу.

– Пане Гаврош, Ви їдете до Німеччини на театральний фестиваль?

– Так, це щорічний фестиваль у німецькому Вісбадені, місті курорті, у них там дуже цікаві театри. І вони проводять щорічний європейський театральний фестиваль під назвою «Нові драми з Європи». Кожна країна представлена там однією якоюсь виставою чи п’єсою і туди приїздять з усієї Європи театральні фахівці, дивляться всі ці нові речі з тим, щоб щось потім запозичити, побачити, як взагалі розвивається ситуація в театральному житті, можливо театр хоче якусь нову, свіжу п’єсу. Тому це дуже цікавий і престижний фестиваль. Я радий, що Україна буде представлена. А двічі більше радію, що самі організатори відібрали мою п’єсу «Ромео і Жасмин».

– Як довго триває цей фестиваль, скільки часу?

– Він відбувається майже два чи три тижні.

– Маю на увазі також, коли він започаткований?

– Ну я вже Вам точно не скажу, але він має досить довгу історію, здається, з 1992 року. Чи не двадцять років цього разу.

– Ви вперше на цьому європейському театральному фестивалі?

– Так, я тут вперше. Я молодий автор, молодий драматург і мені це дуже приємно.

– Цю п’єсу, яка називається «Ромео і Жасмин» вже переклали німецькою?

– Так, її перекладають німецькою, тому, що от якраз у вівторок, 19 червня, має бути читка цієї п’єси місцевими акторами. Вони відібрали 13 п’єс, які вони читають якраз для аудиторії, котра цікавиться новими п’єсами. Це така форма театральна на цьому фестивалі – читка п’єси. Не сама гра, а саме читання акторами п’єси. Тому, що відразу ж стає зрозуміло, чи цікава п’єса для якогось театру, чи ні. І потім запланована зустріч із авторами, знайомство та обговорення п’єс.

– «Ромео і Жасмин» – це Ваша перша п’єса?

Це історія про людей і тварин, про звичайне українське обістя, де живуть разом люди і тварини, і у них в кожного своє життя, але якимось чином це життя й перетинається

– Це моя перша п’єса, так… і, як мені здається, найвдаліша… Ясна річ, що відразу ж виникає алюзія щодо «Ромео і Джульєтта»… Ця ж історія про людей і тварин, про звичайне українське обістя, де живуть разом люди і тварини, і у них в кожного своє життя, але якимось чином це життя й перетинається. Тут є і драма, і трагедія, і комедія. Історія про життя, але з дуже глибокою філософією. Мені режисер, який ставив цю виставу в Дніпропетровському академічному театрі імені Тараса Шевченка, каже, Ви самі не знаєте що Ви написали, тут стільки закладено сенсів…

– Щось подібне писав румунський драматург і режисер – Емінеску?

– Ні, в Емінеску – це вже авангардні драми. А тут все таки – історія, більше історія… Історія стосунків, історія тварин, історія людей…

– Ну так, але Ви ж самі кажете, що у Вашій п’єсі все ж закладений глибокий філософський зміст?

– Ну там… Як кажуть, книжку треба читати, фільм треба побачити… про це на радіо важко розповісти у двох словах… Тому я раджу всім бажаючим прочитати п’єсу в інтернеті. Вона там є.

– Все ж, яка головна ідея, головне послання, яке ви хотіли цією п’єсою людям послати?

Ми маємо бути добрішими, людянішими, ми маємо мріяти

– Ну головний посил має бути у тому, що ми маємо бути добрішими, що ми маємо бути людянішими, що ми маємо мріяти. Що має бути таке поняття, як мрія у людей, особливо, в цей стресовий час. І для мене головне, і для головного режисера в Дніпропетровському театрі імені Шевченка Анатолія Концедайла, я думаю, це те, що сьогодні він мені знову телефонує і каже, що сьогодні знову ми п’єсу ставили і знову люди плакали. Тобто, у наш стресовий, такий абсолютно цинічний час, виявляється історія старого пса і пораненої чаплі, які перебувають у безнадійній ситуації, може настільки зворушити людей, бо вони в них бачать себе, відкинутих, нікому не потрібних. Але у той же час, які вірять у щось прекрасне і стараються щось робити для цього.

28 січня

Інші дати
Семен Брауде
(28 січня 1911, Полтава — 30 червня 2003, Харків) — український радіофізик і радіоастроном. Академік АН УРСР (з 1958), доктор технічних наук, професор. Засновник радіоокеанографії та декаметрової радіоастрономії.
Розгорнути
Народився Володимир Високович
(1854, м. Гайсин Вінницька область - 1912), паталогоанатом, бактеріолог та епідеміолог. Вважається основоположником харківської школи бактеріологів.
Розгорнути
Народився Василь Масютин
(1884, м. Рига, Латвія - 1955) - український художник, скульптор, майстер гравюри, представник символізму. Автор гравюр "В Буковині", "Маніфестація" та ін. Оформлення літературних творів Гоголя, Блока тощо. Пам"ятник Глінці у Берліні.
Розгорнути
Народився Юлій Мейтус
(1903, м. Єлисаветград, нині м. Кіровоград, - 1997) - український композитор єврейського походження. Автор 17 опер ("Гайдамаки", "Украдене щастя", "Ярослав Мудрий" та ін.), близько 300 романсів на слова Лесі Українки, Івана Франка, Тараса Шевченка, Андрія Малишка, Павла Тичини та ін.
Розгорнути