chrome firefox opera safari iexplorer

Сьогодні відзначають День святої рівноапостольної княгині Ольги

24 липня 2012 о 09:29

Свята рівноапостольна велика княгиня Ольга, у святому хрещенні Олена, походила з роду Гостомисла, за порадою якого покликані були варяги княжити в Новгороді, народилася у Псковській землі, в селі Вибути, в язичницькій родині з династії князів Ізборських, повідомляє УНН.

У 903 році вона стала дружиною великого князя Київського Ігоря.

Після його вбивства у 945 році повсталими древлянами  вдова поклала на себе тягар державного служіння при трирічному синові Святославові. Велика княгиня увійшла в історію як творець державного життя і культури Київської Русі.

У 954 році княгиня Ольга з метою релігійного паломництва і дипломатичної місії вирушила до Царгороду, де з пошаною була прийнята імператором Костянтином VII Багрянородним. Її вразила велич християнських храмів і зібраних в них святинь.

Таїнство хрещення над нею вчинив Патріарх Константинопольський Феофілакт, а хресним став сам імператор. Ім'я російській княгині наречене було на честь святої цариці Олени. Патріарх благословив новохрещену княгиню хрестом, вирізаним з цілісного шматка Животворящого древа Господнього з написом: «Обновися Російська земля Святим Хрестом, його ж прийняла Ольга, благовірна княгиня».

Після повернення з Візантії Ольга ревно несла християнський благовіст язичникам, почала споруджувати перші християнські храми: в ім'я святого Миколи над могилою першого київського князя-християнина Аскольда і Святої Софії в Києві над могилою князя Діра, храм Благовіщення у Вітебську, храм в ім'я Святої і Живоначальної Трійці в Пскові, місце для якого, за свідченням літописця, було їй вказано згори «Променем Трісіятельного Божества» — на березі річки Великої вона побачила що сходять з неба «три пресвітлих промені».

Преставилася свята княгиня Ольга в 969 році, заповівши відкрито здійснити поховання її по-християнськи. Її нетлінні мощі спочивали в десятинній церкви в Києві.

12 вересня

Інші дати
Народився Олександр Кошиць
(1875 – 1944), український хоровий диригент, композитор, етнограф, письменник-мемуарист. За часів Директорії (1918) О.Кошиць став співорганізатором Української Республіканської Капели, з якою (за наказом С.Петлюри) з метою інформування світу про боротьбу українського народу за незалежність через засоби мистецтва протягом 1919-1923 рр. з величезним успіхом гастролював Західною Європою та Америкою.
«Єдина моя надія, що держить мене на землі і дає сили жити, — це бути перед смертю дома, побачити милих друзів, мій дорогий Київ, мою Україну». (з листів Кошиця О.)
Розгорнути

Новини Дивитися всі