Історико-археологічний музей трипільської культури «Прадавня Аратта — Україна» — під загрозою знищення. Два тижні тому всіх його робітників невідомі люди силоміць вивели на вулицю.
Ключі від музею забрали і досі ані відвідувачі, ані його співробітники не можуть потрапити до будівлі.
Пізніше з’ясувалась причина таких подій: один із засновників музею продав приміщення. А новий «власник» показово порадив усім, хто ще донедавна там працював, збирати свої «горщики» і йти на вихід.
— Перипетії довкола музею розпочалися 21 липня. Того суботнього вечора кілька невідомих осіб, озброєних спецзасобами, приїхали не на екскурсію, а на силовий захват, — пригадує директор музею Олександр Поліщук. Тоді, власне, він і дізнався, що приміщення очолюваного ним музею вже продано.
— Ніхто нікого навіть про плани продажу не попередив, — каже Олександр Поліщук. — Про те, що приміщення вже має нового власника, ми дізналися після захвату. Як, власне, і про те, що напередодні, 7 липня, один із співзасновників музею вийшов із ради засновників.
Колекцію музею, яка, між іншим, належить самому Олександру Поліщуку, начебто опломбовано. Але про долю своїх експонатів, які збирав майже сорок років, він уже два тижні нічого не знає.
Тим часом захищати музей уже зголосилося чимало представників громадськості. Серед них навіть колишній Президент України Віктор Ющенко. Та не менше розраховують і на допомогу влади нинішньої.
— Ми написали до Генеральної прокуратури та адміністрації Президента і будемо максимально використовувати представників держави як людей, котрі зобов’язані захистити музей. Адже більш серйозного позитивного бренду, аніж трипільська культура, яка існувала на нашій території понад 3 тисячі років тому і була ментальною основою всієї європейської цивілізації, бути не може, — переконаний Олександр Поліщук.
Чому розсварилися двоє колишніх колег — співзасновників музею, поки що достеменно невідомо. Одна із ймовірних причин — гроші.
— Можливо, коли музей тільки починав працювати, людина думала, що отримуватиме мільйони заробітку... Але має бути щось важливіше за гроші.
Між тим, цього разу продали приміщення музею також недорого — усього за 400 тисяч гривень. Небайдужі припускають, що це така схема: спочатку самому собі задешево продати. А потім уже на реальному покупцеві мільйони наварити.
На жаль, зв’язатися із уже колишнім співзасновником музею нам не вдалося. Поки готувався матеріал, його мобільний телефон був поза зоною досяжності. Тому дізнатися, чому він вирішив продати музей, а головне: нікого про це не попередив, — ми не змогли. Ці питання лишаються відкритими...
Перейнявся долею музею трипільської культури і Ігор Дідковський, голова піклувальної ради Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара». Він на майбутнє дивиться з оптимізмом:
— Музей був, є і буде... Ми створили піклувальну раду. Паралельно із цим дві юридичні компанії на волонтерських засадах підготували документи і передали їх до суду. І абсолютно законними методами ми цей музей повернемо громаді. Коли? Перед собою поставили завдання: до Дня Незалежності впоратись.
Та найцікавіше в цій ситуації те, що на початку липня людина, яка вирішили продати музей, стала лауреатом Міжнародної премії імені Володимира Винниченка за вагомі досягнення в галузі національної культури та багатолітню доброчинну діяльність.
Захисники ж музею бідкаються: із такими меценатами і вороги не потрібні. Та крапку в цій справі усе ж має поставити суд.
Віктор ДЕЙНЕКА, Голос України
