1 листопада минає 68-річниця від дня смерті митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького.
Донині є чимало невідомих сторінок із життя глави церкви, констатують дослідники. Достеменно невідома й доля архіву митрополита, який був також колекціонером. Тим часом унікальний каталог, пов’язаний із Шептицьким, презентував у Львові науковець Євген Чернухін.
У каталозі зібрані понад 600 документів, вилучених НКВС у 1946 році після ліквідації УГКЦ, які надійшли у Київ. Це частина архіву Львівської Греко-католицької митрополичої консисторії (ради): матеріали XIV–XX століть, зокрема, папські булли, грамоти митрополитів та єпископів, австро-угорських цісарів, польських королів, магнатів, а також приватно-правові акти й листи. Відтак документи відображають історію церкви візантійського обряду Західної України, Польщі, Австрії та Угорщині.
Науковець Євген Чернухін 20 років працював над впорядкуванням каталогу. Дослідник припускає, що 99 документів, які зберігаються в бібліотеці Вернадського, можуть бути з архіву із Прилбич, села, що на Львівщині, де була розташована родинна садиба Шептицьких. Адже на архівних документах є штапм «прилбицький архів».
Андрей Шептицький розумів значення архіву
Батько Андрея Шептицького, граф Іван Шептицький, був відомим колекціонером і збирав архів, який налічував 400 документів. Але у вересні 1939 року енкаведисти розстріляли брата митрополита Андрея, Леона і його дружину, спалили садибу та архів.
«Чи є то насправді колекція митополита Андрея, чи то випадкові шматки конфіскованих і вивезених матеріалів? На жаль, я не маю достеменної відповіді. У фонді XVIII зберігається 99 документів зі штампом архів Прилбич. Решта вочевидь були знищені. Приватних документів там немає», – розповів дослідник.
Андрей Шептицький формував архів історичної Унії, бо розумів його значення для історії народу. Митрополит за свої гроші організовував пошукові експедиції у Білорусь, Європу, Росію, де переписували документи або ж їх купували і привозили у Львів.
У 1946 році, вже два роки після смерті митрополита, коли радянська влада ліквідувала УГКЦ, енкаведисти викинули архів Шептицького просто на подвір’я Святоюрського собору. Хтось кинув вогонь, документи почали горіти, але знайшлась людина, яка зупинила злочин. Частину архіву тоді вивезли у Київ, до бібліотеки Вернадського. У 1960 році там почали формувати фонд XVIII-й. Чи то «відлига» сприяла у державі, чи хтось шукав відомості, щоб осквернити УГКЦ – невідомо. І лише нещодавно побачив світ каталог із детальним описом усіх документів.
Архіви Шептицького – у різних установах
Для дослідників каталог архіву Шептицького – це справжній скарб і водночас відкриття. Багато архівних матеріалів митрополита Шептицького зберігається в історичному архіві у Львові, частина кореспонденції є ще у Росії.
До слова, саме завдяки митрополиту Андрею Шептицькоум, його дослідницькій діяльності, було віднайдено оригінал грамоти Берестейської унії 1596 року. А цей документ , який зберігається у львівському історичному архіві, засвідчує єдність Української церкви з Апостольською столицею.
Позичений, покликаний і вибраний – ці три слова характеризують митрополита Андрея Шептицького, наголосив віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович. Тільки завдяки Шептицькому, його духовному гарту можна було вселити отой гарт у душі попередників.
