9 листопада виповнюється 140 років від дня народження українського поета, прозаїка, літературного критика, перекладача, публіциста, художника, громадського та культурного діяча Богдана Лепкого.
Улюбленим місцем, про яке часто згадував письменник у своїх творах, була Бережанщина, де він провів дитинство в родині дідуся-священика, де навчався у гімназії.
Містечко Бережани, що на Тернопільщині, Богдан Лепкий називав «галицькими Атенами». Не дивно, що саме тут відбулися наймасштабніші ювілейні заходи: урочиста академія «Я несу тобі часточку своєї душі», презентація його перевиданих творів, ювілейне погашення конверта «Богдан Лепкий — учень Бережанської гімназії».
Виставку «Я жив тобою, Україно» відкрито у Тернопільському обласному держархіві, пише «Голос України». В експозиції — прижиттєві твори Лепкого, світлини, календар товариства «Просвіта» за 1927 рік, у якому є повідомлення про те, що Богдан Лепкий отримав звання почесного члена цього товариства, випуск журналу «Дзвони», присвячений його 60-річчю.
50 років — з 1941-го по 1991-й — ім’я Богдана Лепкого на його Батьківщині було під забороною, твори не видавали.
Довідка
Сьогодні українському письменникові Б. Лепкому знову повертають його чесне ім’я, а українській літературі – його твори. Повертають після довгого та несправедливого замовчування.
Та Богдан Лепкий – не епізодичне ім’я в українській літературі, це постать першорядної ваги, непересічного таланту. Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, видавець – у кожній із цих галузей він зробив вагомий вклад в історію рідної культури. Творчість Б. Лепкого тривала майже півстоліття, на яке припали складні та драматичні події й суспільно-політичні процеси.
Народився Б. Лепкий 9 листопада 1872 року в родині сільського священика Сильвестра Лепкого.
Перші уроки освіти й виховання в ширшому значенні цього слова майбутній письменник здобув у батьківському домі. Домашній учитель Богдана, Дмитро Бахгаловський, ознайомлював його не лише з основами шкільної науки, а й з творами літератури, завдяки чому його учень уже в дитинстві знав напам’ять багато віршів Т. Шевченка.
Одна за одною вийшли книжки його оповідань: «З села» (1898), «Оповідання «Щаслива година» (1901), «В глухім куті», «По дорозі життя» (1905), «Кидаю слова» (1911); збірка віршів «Стрічка», «З глибини душі» (1905).
Поступово почало полегшуватися матеріальне становище (Б. Лепкий склав екзамени на професора гімназії, став доцентом). Та почалася І Світова війна. Лепкий із родиною перебрався до Угорщини, де місяць пробув у містечку Шатмарі, а звідти через Пешт подався до Відня. Там він зустрівся з приятелем Петром Карманським. Почали налагоджувати видавничу справу – видавати брошури, календарі, народний буквар, збірники пісень. Та восени 1915 року Лепкого мобілізували.
У 1917 році поет навідав рідні краї: всюди розруха, руїни, злидні. У 1920 році перебрався до Берліна, де взявся за літературну працю.
Помер письменник 21 липня 1941 року. Похований у Кракові (Польща) на Раковецькому цвинтарі. У 1972 році на його могилі встановили барельєф, а його іменем назвали одну з вулиць міста (Львівська газета).