30 грудня 1922 року була прийнята Декларація про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Так з’явилася величезна (1 / 6 частину суші) багатонаціональна країна, яка перетворилася в 1992 році на СНД — Союз Незалежних Держав.
Комуністична партія повністю підпорядкувала державні структури. У країні була створена тоталітарна строго централізована суспільна система, метою якої була швидка модернізація країни і підтримка революційних рухів в ін країнах. Масові репресії, особливо після 1934, торкнулися всі верстви суспільства; безпрецедентні масштаби прийняла примусова праця в системі ГУЛАГу. В кін. 30-х рр... відбулися різкі зміни зовнішньої політики країни, відхід від курсу колективної безпеки. Укладено радянсько-німецькі договори 1939, відповідно до яких пізніше до складу СРСР були включені Зах. Україна і Зх. Білорусія, в 1940 країни Прибалтики, Бессарабія і Півн. Буковина. У результаті початої СРСР радянсько-фінляндської війни (30.11.1939 12.3.1940), яка завдала сильного удару по міжнародному авторитету країни (виключена з Ліги Націй), до СРСР відійшов Карельський перешийок і ін У 1941 Німеччина, порушивши договори, напала на Радянський Союз. У період війни проводилася насильна депортація цілих народів балкарців, чеченців, калмиків, кримських татар, карачаївців, греків, турок-месхетинців, німців і ін Після закінчення війни, з якої СРСР вийшов переможцем, територія країни була розширена за рахунок приєднання Пд. Сахаліну і Курильських о-вів, районів Петсамо (Печенга), Клайпеди, Кенігсберга (Калінінград), Закарпатської України і ін
У післявоєнний період продовжувалися репресії (боротьба з космополітизмом, «справа лікарів», «ленінградське справа» та ін); були розірвані союзницькі відносини з країнами Заходу, почалася «холодна війна» двох систем, гонка озброєнь. 20-й з’їзд КПРС (1956) за ініціативою М. С. Хрущова виступив з критикою т. з. культу особи Сталіна. Почалася реабілітація жертв репресій; більше уваги приділялося підвищенню рівня життя народу, розвитку сільського господарства, житлового будівництва, легкої промисловості.
Концентрація наукових і виробничих сил, матеріальних коштів на окремих напрямах науки і техніки привела до значних досягнень: створена перша в світі атомна електростанція (1954), запущені перший супутник Землі (1957), перший космічний корабель з льотчиком-космонавтом (1961); розширилися міжнародні зв’язку СРСР, зменшилася загроза ядерної війни (Договір про заборону ядерної зброї, 1963, і ін.)
Проте спроби оновлення країни здійснювалися непослідовно в рамках зберігалася тоталітарної системи і зазнали невдачу до влади прийшли консервативні сили. Партію і державу очолив Л. І. Брежнєв. Реформи, зроблені з ініціативи А. Н. Косигіна, були згорнуті, економіка продовжувала розвиватися по екстенсивному шляху, значною мірою за рахунок експорту нафти і газу, хижацького використання природних ресурсів, що дозволило підтримувати посилену мілітаризацію країни.
Ослаблення міжнародної напруженості чергувалося з озброєним придушенням спроб реформ в Угорщині (1956), Чехословаччини (1968) і введенням військ до Афганістану (1979), які приводили до загострення конфронтації двох систем, посилення гонки озброєнь. З 1985 М. С. Горбачов і його прихильники почали політику перебудови, різко виросла політична активність народу, сформувалися масові, у т. ч. національні рухи і організації. Спроби реформування радянської системи привели до поглиблення кризи в країні, була зроблена спроба державного перевороту (серпень 1991), потерпіла крах.
У грудні 1991 Білорусь, Росія і Україна констатували припинення існування СРСР і підписали Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав.
Про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік написано безліч історичних екскурсів і спогадів, ряд книг, створені кінофільми, існують документальні та публіцистичні роботи. Здавалося б, що про створення СРСР написано і сказано вже практично все, виключаючи ту інформацію, яка досі знаходиться під грифом «цілком таємно» і щось додати вже практично не можливо. Однак проект DilovaMova.com пропонує своїм читачам відповісти на кілька простих запитань.
Щоб освіжити в нашій пам’яті суть обговорюваної теми, нагадаємо, що Радянський Союз був Великою державою. До його складу на момент розпаду входило 15 союзних республік і територіально він займав приблизно 1:6 частину суші на нашій планеті. Більш гігантської і потенційно найпотужнішої держави на Землі не існувало ні до його появи, ні після (на момент 2012-го року). Державний лад спирався здавалося б на загальнолюдські цінності, але з комуністичним ухилом — тоталітарної та кривавої диктатурою, принаймні ці загальнолюдські цінності активно декларував і по своєму намагався просувати. Основний договір про його утворення був підписаний після Великої Жовтневої Революції, а саме 29-го грудня 1922-го року і через день, 30-го грудня I-м Всесоюзним з’їздом Рад повністю і однозначно був схвалений і затверджений. Серед головних підписантів цього документа фігурували Україна, Росія, республіки Закавказзя і Білорусія.
Це було, але це пройшло. Сьогодні залишилися в нашій пам’яті лише спогади, які ніяк не можна назвати однозначними. Але що було б, якщо нікому в голову б не прийшла думка про його створення?
Багато хто скаже: тоді ми мали б замість СРСР ряд інших, можливо славних держав. Була б абсолютно інша історія, можливо менш кривава. Але ми дозволимо собі з цим категорично не погодитися. І зовсім не тому «що зроблено — те зроблено», адже шляхи Господні нам не відомі. Ніхто тоді навіть і не думав про те, що чекає нас у недалекому майбутньому — 30-х — 40-х роках, про ту лавину ще більш кровожерної ідеї, яка здатна буде знищити під собою все, про фашизм. Адже цей процес розвивався зовсім поруч, у самому центрі, здавалося б прогресивною і цивілізованої Європи. І цим державам або пошарпаній революціями, міжусобицями і війнами Російськії Імперії, просто не вистачило б часу схаменутися і все це було б поглинено новим потужним і високоорганізованим безглуздим порядком, який з легкістю підім’яв під себе практично всю Європу. Це правда. Чому ми так стверджуємо? Зваживши все об’єктивно, кожен прийшов би саме до такого висновку. В остаточному підсумку аморальність, кровожерливість і безцеремонне нехтування інтересів свого ближнього ще раз довело свою нежиттєздатність. Але ці «граблі» були відомі історії з незапам’ятних часів. Правда в тому, що проста людська безвідповідальність не залишається без уваги з боку Начальника здорового розуму і добро, в кінцевому підсумку, завжди панує над злом.
