chrome firefox opera safari iexplorer

В Україні хочуть святкувати 300-річний ювілей архітектора Григоровича-Барського

16 січня 2013 о 10:04

У Парламенті зареєстрований проект Постави № 1065 про відзначення 300-річчя з дня народження Івана Григоровича-Барського. Ініціаторами проекту стали народні депутати України М. Томенко та О. Бригинець, передає УНН з посиланням прес-службу О.Бригинця.

У 2013 році виповнюється 300 років з дня народження видатного архітектора українського бароко Івана Григоровича-Барського, архітектурна спадщина якого є досить різноманітною: водогін із фонтаном «Феліціан» на Подолі, над яким зодчий збудував вишуканий цегляний павільйон, де на даху було встановлено статую апостола Андрія. Вода витікала з посудини, яку тримав янгол. Але на початку ХІХ ст. янгол поступився місцем Самсонові, що роздирає пащу леву. Наново декорував стародавню Кирилівську церкву.

«На жаль, багато з робіт Івана Григоровича не збереглися. Але й ті, що залишилися, дають уявлення про нього як про геніального архітектора: Покровська церква (1766) на однойменній вулиці у столиці. Так само збереглася й Набережно-Микільська церква (1772—1775) на вулиці Григорія Сковороди у Києві», — йдеться у повідомленні.
Як відомо, І. Григорович-Барський залишив свій творчий спадок і за межами Києва — у Золотоноші (Спасо-Преображенський собор Красногірського монастиря), у Козельці (Собор Різдва Богородиці, Будинок полкової канцелярії) та у Межигір’ї .

Депутат розповів, що відповідно до проекту серед святкових заходів, відбудуться трансляції тематичних теле- і радіопередач, присвячених життю і діяльності Івана Григоровича-Барського. Також Українському державному підприємству поштового зв′язку «Укрпошта» запропоновано видати поштову марку, присвячену 300-річчю з дня народження архітектора.

Довідково: Іва́н Григо́рович Григоро́вич-Ба́рський — архітектор українського бароко.

Близько 1760 проводив будівельні роботи у Кирилівському монастирі на околиці Києва. Наново декорував стародавню Кирилівську церкву, збудував монастирську огорожу, а також триярусну дзвіницю з брамою та невеликою церквою на другому ярусі. Провів реконструкцію ще однієї памятки часів Київської Русі — церкви Богородиці Пирогощі, де був старостою його батько.

На жаль, ані брама, ані дзвіниця не збереглися. Так само не збереглися монументальна дзвіниця Петропавлівської церкви на сучасній Притисько-Микільській вулиці (там тепер військова частина) та дзвіниця Успенської церкви на Контрактовій площі (її знесли після пожежі 1811 року; контур споруди викладено бруківкою біля відтвореного храму Богородиці Пирогощої).

З наявних нині будівель Григоровича-Барського привертає особливу увагу Покровська церква (1766) на однойменній вулиці. Немає сумніву, що на зодчого справив певне враження славетний петербурзький архітектор Растреллі, за чиїм проектом зводилася Андріївська церква. Просто з Покровської вулиці можна побачити разом витвори Растреллі і Григоровича-Барського та знайти деякі спільні риси — зокрема, напівкруглі вигнуті фронтони. Але, як зауважив мистецтвознавець Федір Ернст, «розробка фасаду не має нічого спільного зі стилем Растреллі: своєю спокійною, ясною краскою вона наближається до епохи класицизму, а трибанна система надає їй типового українського колориту».

Так само на Подолі збереглася й Набережно-Микільська церква (1772—1775) на вулиці Григорія Сковороди. Щоправда, вигляд цієї стрункої будівлі було дещо змінено пізнішою перебудовою бані у візантійському стилі. Зберігся, хоч і дуже перебудований, «городской магазин» — колишній хлібний склад по вулиці Братській, 2. а старий гостинний дім біля Межи гірської вулиці та житлової оселі Грецького монастиря і Юрія Драчеві, що стояли на Контрактовій площі, давно втрачено. Кілька гарних споруд традиційно приписують зодчому через близькість до його стильової манери — зокрема, дзвіницю Ближніх печер лаври, залишки церкви Костянтина й Олени на розі вулиць Щекавицької та Костянтинівської (Фрунзе) тощо.

Добра слава про Івана Григоровича-Барського лунала по всій Україні, тож доводилось йому час від часу працювати за межами Києва (у Межигір‘ї, Козельці, Золотоноші) і теж надзвичайно плідно.