«Morituri te salutant» — так вітали Цезаря гладіатори, йдучи на арену. За однойменною новелою Василя Стефаника названа вистава Дмитра Богомазова. Натомість інсценізація об’єднала цілих 10 творів автора, повідомляють «Факти.ICTV».
У співпраці з відомим художником Олександром Другановим народився сценічний простір у вигляді дерев’яного помосту, де рухатися можна згори до низу, від народження до смерті.
Новеліст Стефаник – майстер психології найтрагічніших куточків людської душі. Аби зберегти поетику, Богомазов зробив актора і оповідачем, і героєм водночас. Дмитро Богомазов називає Стефаника найоптимістичнішим автором.
«Багато людей так живе, що може з Богом говорити? Я думаю, небагато. Більше людей ховаються за комфорт. Стефаник писав про людей, які живуть на повну, які з Богом розмовляють. Що ж тут песимістичного?», — пояснює режисер вистави.
На основній сцені – генеральна репетиція Чеховської «Чайки». Її інсценізували маститі режисери світу. Тож кожна нова постановка потрапляє під гострий обстріл критики.
Валентин Козьменко-Делінде своєю ідеєю «Чайки» поділився в Москві, там відмовили. А от Богдан Ступка – навіть сам погодився грати.
Богдан Сильвестрович до останнього, вже на лікарняному ліжку, репетирував роль Дорна. Тепер її грає Володимир Нечипоренко. Головні ролі – белетриста Тригоріна і письменника-початківця Треплєва — дісталися Остапу та Дмитру Ступкам.
«Звісно, що хочеться бути на рівні з дідусем та батьком. Я хвилююся дуже насправді. Я вночі не спав, ріжеться зуб мудрості, я навіть не міг нормально говорити, і вже о 7-ій ранку був у лікаря», — розповідає Дмитро.
Для 26-річного Дмитра роль — великий аванс. А для Остапа — велике запитання: у чому ж трагізм його героя? Не отримавши відповіді від режисера, актор спитав у батька.
«Я ще з батьком говорив: як же його грати? Я, наприклад, не розумів, як можна говорити про свою професію, що тобі не подобається, що ти популярний письменник і тебе люблять», — каже Остап Ступка.
Відзавтра — вистава у репертуарі театру. Нинішній очільник «франківців» – Станіслав Мойсеєв – запевняє: театр формуватиме свій стиль, ставлячи фільтри на режисуру.
«Вибір і запрошення режисерів вже повинно стати запорукою тої якості і рівня, який ми хочемо отримати», — каже керівник.
Зрештою, така діалектика театру — звинувачуючи, він може захищати. Але це вже вирішувати глядачу, який голосує гаманцем.
