chrome firefox opera safari iexplorer

У Львові читали вірші Василя Стуса та Ірини Калинець

04 лютого 2013 о 12:35

У Львові у в’язниці, де розташований музей «Тюрма на Лонцького», львівські митці  читали поезію політичних в’язнів – українських поетів Василя Стуса та Ірини Калинець. Адже доля цих двох людей була дуже переплетена і про це мовилось на другихСтусівських читаннях, присвяченних пам’яті Ірини Калинець, яка торік  31 липня відійшла у вічність.

Свою самвидавівську збірочку поезій «Зимові дерева»  Василь Стус подарував Ірині Калинець  9 січня 1972-го, коли лікувався у Моршині, і ця книжечка дивом збереглась донині, через роки радянських переслідувань і арештів. На Різдво 1972 року шістдесятниця Ірина Калинець розповідала Стусові про Львів, показувала  храми, музеї. Тоді у помешканні Ігоря та Ірини Калинців Василь Стус читав свою поезію. У Львові поет колядував разом з львів’янами і отримав у подарунок вишивану сорочку.

Світлина львівського вертепу, з якої усміхаються Михайло Горинь, Ірина Калинець, Олена Антонів, Василь Стус – відома. Однак не так багато сьогодні знають, що Василь Стус присвятив Ірині Калинець кілька віршів, що вони листувались у Мордовських таборах, що відбували термін покарання через паркан.

Влітку 1975 року Ірина Калинець була ініціатором голодування на знак протесту, що Стусові не надають медичної  допомоги, а він був у важкому стані. Вдруге майже всі політичні в’язні оголосили протест з вимогою відпустити поета на похорон батька.

Ірина Калинець займалась організацією похорону Стуса

А у листопаді 1989 року, на прохання сина поета Дмитра, Ірина Калинець займалась організацією похорону свого друга  поета Василя Стуса у Києві і ці спогади своєї дружини, неопубліковане донині інтерв’ю, днями знайшов у сімейному архіві Ігор Калинець. Це був не розкритий письменницею лист від дисидента Василя Овсієнка, який власне і записав спогади, а Ірина Калинець не встигла вичитати.

«Дмитро Стус, коли їхав на Урал по тіло батька, попросив Ірину Калинець,  щоб вона була розпорядником похорону, бо чомусь засумнівався у киянах, був переконаний, що вона все зробить добре і так і вийшло. Ірина присвячувала Стусові вірші і є в нього. Між ними зав’язалась гарна дружба. Я це все видаватиму у восьмому томі творів Ірини Калинець»,  розповів Ігор Калинець.   

На Стусівських читаннях Ігор Калинець зачитав фрагмент інтерв’ю дружини про організацію похорону Василя Стуса. Тоді разом з поетом перепоховали ще двох політичних в’язнів – Олексу Тихого і Юрія Литвина. В останню путь дисидентів провели майже 15 тисяч людей з різних міст і сіл. У руках люди тримали свічки і створили живий ланцюг.

Поезія шістдесятників об’єднала 

Стусівські читання «Зимові дерева» у музеї «Тюрма на Лонцького» відбулись  вдруге. Цьогоріч їх присвятили Ірині Калинець, бо вона була серед ініціаторів створення музею, головою його наглядової ради, у 70-ті роки шістдесятниця сиділа в одній із камер, розповіла працівник музеюВікторія Садова. 

«Поезія має здатність, входячи у нас ,розкриває наші межі, доторкаємось до безмежної гармонії. Спільність  долі, часу орієнтирів, а ще ці двоє людей були в’язнями брежнєвських таборів, були яскравими представниками українського дисидентського руху», – зазначила працівник музею.

Ірина Калинець говорила про Василя Стуса, що рівного йому поета у ХХ столітті не було. Поета, до слова, «Міжнародний комітет для осягнення літературної нагороди Нобеля Василеві Стусові у 1986 році» наприкінці  року ініціював на висунення на здобуття Нобелівської премію.

«Поезія Стуса – це поєднання глибокої філософської думки, містицизму, надзвичайно багатої поетичної мови й дивовижної образності», – так оцінювала поезію Стуса його вірний друг Ірина Калинець. Поезія поетів-шістдесятників на читаннях зібрала велику кількість людей.

Що тебе клясти, моя недоле?
Не клену. Не кляв. Не проклену.
Хай життя — одне стернисте поле,
але перейти — не помину,
дотягну до краю, хай руками,
хай на ліктях, поповзом — дарма,
душу хай обшмугляю об камінь,
все одно милішої нема
за оцю кремезну і ледачу,
за мовчазну, за прокляту, за
землю ту, якою <тільки й значу>
і якою повниться сльоза.

У продовження Стусових поетичних рядків звучали слова Ірини Калинець:

Я тінь свого забутого єства,
з якого залишилась тільки гордість
і крапля крові – калиновий міст.
Прийдіть до мене, друзі й побратими,
як плоть моя березою ростиме,
вінчаючи сухий безлистий ліс.
Хоча б тоді… Бо ця порожня ніч
Ковтає тіло й тінь мою ковтає.
Ми ще живі, коли нас хтось кохає,
Коли на вічну пам’ять споминає,
Хустинку прикладаючи до віч.

11 лютого

Інші дати
Народився Анатолій Пашкевич
(1938, с.Довбиш Житомирської обл. - 2005) - український диригент, композитор, народний артист України. Очолював Черкаський, Волинський, Чернігівський народні хори. Автор пісень "Степом, степом", "Горить Батурин", "Дума про Берестечко", "Мамина вишня", "Синові", "Біла хата", "А мати ходить на курган", "А у нас на Україні", "Ой ти ніченько" та ін.
Розгорнути
Народилась Ганна Шиленко
(1919, с. Олексіївка, Росія - 1973), український графік. Станкова і книжкова графіка: серія кольорових літографій "Українські народні пісні", ліногравюра "Вечоріє", "Пам"ятник Т.Шевченкові в Каневі", "Седнів" та ін.
Розгорнути