Зізнаюся одразу: я родом із цих місць. Тож про красу Кременських лісів можу розповідати годинами. Добре пам’ятаю той час, коли тихі заводі озера Підпісочне заростали водяними ліліями й кувшинками, а в дубовому гаї земля була просто засипана величезними жолудями, які ми збирали для місцевого лісгоспзагу. Ще доводилося бачити, як горів ліс і що після цього потім залишилося. Минуло багато років. Усе на місці: і лісові озера, і дубовий гай зі своїми віковими деревами, і ліс, посаджений на місці того, що згорів. Тільки з кожним роком дедалі важче вберегти природу від людини.
Головний етап пройшли
Варто зауважити, що унікальність Кременського лісу в тім, що на Донбасі — це єдиний величезний неподільний масив. Така особливість завжди привертала увагу вчених, зокрема екологів, і мета цього інтересу була одна — зберегти і примножити лісові багатства. Тим паче що Луганщина — єдиний регіон в Україні, де досі немає національного природного парку.
Ідея його створення саме в Кременському районі була розроблена й запропонована вченими ще в 80-х роках минулого століття. Однак і тоді, і сьогодні є низка обставин, що перешкоджають втіленню цього проекту в життя. Щоправда, сьогодні в області вже наблизилися до того, щоб проект «Збереження й відновлення біологічного розмаїття Кременських лісів» отримав підтримку Міністерства екології й під нього визначили фінансування. Впровадженням проекту протягом минулого року займалася громадська організація «ЕКОДОМ 2011» у рамках Програми малих грантів Глобального Екологічного фонду Програми розвитку ООН в Україні.
Цей проект є підготовкою наукової бази для створення першого в області національного природного парку «Кременські ліси» загальною площею 13,5 тисячі гектарів. До його розробки було залучено вчених-зоологів, ботаніків, лісників, фахівців-екологів та низку інших фахівців. Однією з важливих складових проекту стала робота із зонування території парку. Фахівці вже визначили, де відвести територію під заповідну зону, де розмістити об’єкти для відпочинку людей, а де — будувати кемпінги тощо.
Голова Луганської облдержадміністрації Володимир Пристюк упевнений, що національний природний парк допоможе розвивати екотуризм, поліпшить інвестиційну привабливість регіону, дасть змогу створити нові робочі місця. Те, чого не вистачало раніше, а саме підтримки з боку держави, нарешті з’явилося. Але водночас постала й нова, зовсім несподівана перешкода: проти створення національного парку виступила кременська громада.
Бо звикли працювати за старою схемою
Керівництво Кременського району переконує, що зовсім не проти створення парку, а навпаки в цьому зацікавлено. Адже для території, де свого часу закрилися шахта й кілька великих промислових підприємств, з’являються нові перспективи економічного й соціального розвитку. Однак ці аргументи не приймаються частиною громади міста, котра, з одного боку, до кінця не збагнула суті ідеї й не розуміє значення створення такого парку, а з другого — штучно створює негативну думку. Окремі представники громади, наприклад, заявляють про те, що ліси стануть закритими для людей або зовсім занедбаними. Швидше за все, має місце приватний інтерес, оскільки зі створенням рекреаційної зони багатьом доведеться прикрити свій бізнес, пов’язаний з вирубкою лісу. За великим рахунком, не зацікавлені у створенні нацпарку й самі лісівники.
У приватній бесіді луганські чиновники говорили про те, що здійснення промислової вирубки лісів — це просто злочин. Приживлюваність саджанців становить 30—34 відсотки. Ліс, що підлягає вирубці, налічує 70 років. Саме стільки потрібно часу, щоб виростити нові дерева для промислових потреб. Чи чекатиме бізнес стільки часу та й чи готовий він вкладати кошти у віддалену перспективу?
— Луганські лісники звикли працювати за простою схемою, — висловлює свою точку зору завідувач кафедри біології рослин Луганського національного аграрного університету Іван Соколов. — Посадили ліс, через кілька десятиліть зрубали сосну й посадили нову. Тобто вони діють, як у сільському господарстві з кукурудзою або із соняшником: посадив—зібрав—використав. Але це навіть лісом у повному сенсі цього слова називати важко. Тому що 30-, 40-, 50-річчі сосни досить сумовиті. Щоб утворився нормальний ліс, потрібно близько 70—80 років. Тоді ми отримуємо справжній різновіковий сосновий масив... Ось там як раз багатство рослинного, тваринного світу. Туди вселяються поступово й деякі інші породи.
Іншими словами, створення національного природного парку визначає інший стосунок до природних багатств, і тут, треба думати, лісомисливські господарства поки що не готові працювати в таких умовах. Нині лісгосп є монополістом, але ситуація може змінитися не в кращий для нього бік.
«Це не заборона, а інші правила»
— Окремі члени громади розуміють так, що національний природний парк — це заборона всього. Мовляв, не можна збирати гриби, квіти і ягоди, ловити рибу тощо, — розповідає начальник Державного управління охорони навколишнього середовища в Луганській області Олександр Арапов. — Я роз’ясняю: насамперед це інші правила поведінки на організованій території. Парк створюється для людей, для їхнього відпочинку, оскільки в ньому, крім заповідної, буде передбачено рекреаційні зони: для пікніків, для велосипедних прогулянок, сімейного відпочинку, туристичні стежки тощо. До того ж рекреаційні зони будуть для громадського користування, а не приватного. У розробці парку задіяно вчених, міжнародні організації, експертів у галузі природознав-ства, екологів. Тож усе продумано й законно. Для того, щоб продовжити реалізацію проекту зі створення парку, потрібно отримати дозвіл Державного агентства лісових ресурсів, а також переконати громаду й депутатів місцевих рад, лідерів громадської думки в місті та районі. У кожного громадського діяча й депутата своя зацікавленість — і на це потрібно зважати. Що стосується працівників лісомисливського господарства, то вони бояться втратити робочі місця, хоча ми переконуємо, що лісники перейдуть у національний парк і продовжать працювати.
У національному парку передбачено створення чотирьох функціональних зон: заповідної, призначеної для охорони й відновлення природних комплексів, зони регульованої рекреації — для короткочасного відпочинку й оздоровлення населення, зони стаціонарної рекреації — для розміщення санаторіїв, баз відпочинку, а також господарської зони. Кошти на створення природного парку виділяються переважно з державного бюджету, а в зону рекреації буде залучено приватний капітал. Точну суму, необхідну для створення парку, екологи поки що не називають. Відомо, що гроші використають на створення робочих місць, пожежну безпеку, інфраструктуру, туристичні маршрути. Коли з’явиться парк, він зможе отримати фінансування від ООН та Євросоюзу.
ФАКТ
Кременський ліс розкинувся на лівому березі Сіверського Дінця на площі в 35 400 гектарів південніше районного центру Кременна, біля західних кордонів області. Його довжина із заходу на схід — 35 кілометрів, а з півночі на південь — 30.
ІСТОРИЧНИЙ ФАКТ
Свій родовід Кременський ліс веде з давніх часів, коли стіною стояли на берегах Дону і його приток незаймані бори. Є свідчення, що за Петра І тут заготовляли деревину для кораблів молодого російського флоту. Пізніше метнулися викачувати з лісів нечувані прибутки лісопромисловці й місцеві поміщики. За сотню років вогонь і сокира висвітлили дрімучі хащі. Місцеві ліси збереглися тільки окремими островами. Один із них і є Кременським.
ДО РЕЧІ
Відсоток заповідних територій в Луганській області становить лише 3,14 від загальної території, тоді як оптимальний показник має становити не менш як 5 відсотків.
Алла АНТІПОВА, «Голос України»
