chrome firefox opera safari iexplorer

Укрзалізниця збирається закрити найдовшу в Європі вузькоколійку

21 травня 2013 о 16:41

На роботу, навчання чи ринок вузькоколійкою Антонівка – Зарічне. Якщо її закриють, відрізаними від світу опиняться жителі 10 віддалених поліських сіл. Інший транспорт бездоріжжям через болота й ліси до них не доїжджає, повідомляють Факти. ICTV.

«Багато дуже людей їздять на роботу, в школу дітки їздять. Це єдиний поїзд, який возить їх. А так будуть люди відрізаними від цивілізації повністю», — каже жителька с. Антонівки Володимирецького р-ну Ніна Стахнюк.

Залізничники переконують, вузькоколійкою користуються насамперед пільговики. І збитки від міні-поїзда сягають 5-ти мільйонів на рік. А на ремонт раритетного потяга немає ані грошей, ані деталей.

«На 106 кілометрів ціна залізниці – 11 гривень, а маршруткою – 27 грн. Вузькоколійка обслуговує два райони наших. В середньому за добу проїжджає близько сотні пасажирів», — каже начальник станції «Антонівка» Володимир Кривко.

Антонівка – Зарічне найдовша вузькоколійка у Європі. Збудували її ще у 19 столітті для перевезення деревини і торфу. Пізніше потяг став пасажирським. Щороку раритетний транспорт приваблює тисячі туристів не лише з України.

«До нас приїздять туристи з дуже багатьох країн. Наприклад, були з Канади, Німеччини, з Польщі. Австрія постійно сюди приїжджає», — каже жителька с. Антонівки Володимирецького р-ну Людмила Мельник.

Володимирецькі чиновники пояснюють: вузькоколійку взяти на районний баланс нереально. Сума на її утримання просто не підйомна.

«Ще одним із варіантів є пошук інвестора, який би взяв її до себе і міг використовувати, як туристичний потенціал. Таких інвесторів ми зараз і шукаємо», — каже заступник голови Володимирецької РДА Ярослав Березюк.

Районна влада шукає інвестора, який утримуватиме вузькоколійку. І сподівається на туристів, які забажають мандрувати потягом позаминулого століття.

А місцевим мешканцям залишається сподіватися, що їх не відріжуть від зв’язку зі світом.

Розділи: Суспільство

31 березня

Інші дати
Микола Бокаріус
1869 – український вчений, один із засновників судової медицини. Першому в Україні було присвоєно звання заслуженого професора (1925). Єдиний в Україні Харківський науково-дослідний інститут судової експертизи носить ім’я його засновника – професора М.С. Бокаріуса.
Розгорнути
Борис Срезневський
1857 – російський і український метеоролог і кліматолог, професор, організатор метеорологічної служби в Україні, директор Київської метеорологічної обсерваторії.
Розгорнути
Корній Чуковський (Микола Корнейчуков)
(1882, м. Санкт-Петербург, Росія - 1969) – російський письменник, перекладач і літературознавець українського походження. Перекладач українських поетів (збірка «Молода Україна»), упорядник кількох видань російських перекладів Тараса Шевченка, автор нарису «Шевченко» (1911). Автор славнозвісних творів для дітей «Айболит», «Мойдодир», «Муха-Цокотуха» та ін.
«Поразительнее всего то, что широкие читательские массы России угадывали гениальность Шевченко даже сквозь плохие переводы, даже несмотря на цензурные бреши. Они так жадно хотели узнать, изучить его твор¬чество, в котором чувствовали столько родного, что требовали и требуют все новых изданий его «Кобзаря» в переводе на русский язык.» (Корній Чуковський).
Розгорнути
Народився Микола Міхновський
(1873, с.Турівка Полтавська область – 1924) – український політичний та громадський діяч, правник, публіцист, ідеолог державної самостійності України, автор славнозвісної брошури «Самостійна Україна».
«І нехай кожний з нас пам'ятає, що коли він бореться за народ, то мусить дбати за ввесь народ, щоб цілий народ не загинув через його необачність. Вперед ! Бо нам ні на кого надіятися і нічого озиратися назад». (Микола Міхновський)
Розгорнути