Одна з найкращих споруд Києва архітектора Городецького костел святого Миколая тріщить, протікає і цвіте грибком. Востаннє пам'ятку архітектури капітально ремонтували понад 30-ть років тому. Залатування дірок останнім часом ситуацію змінили не на краще. Разом зі старим бетонним оздобленням, на голови сиплеться вже нова штукатурка. Після сніжної зими і талих вод, зараз костел в аварійному стані. Ремонтувати аварійний фасад Укрреставрація планувала ще до Євро. Кажуть, грошей не вистачило. Тепер треба переробляти.
«Це не тільки віруючі можуть постраждати, а артисти, які ходять на репетицію, і навіть член високої комісії теж не застрахований від того, що на голову впаде якийсь шматок штукатурки», — кажуть працівники.
Мінкульт звернувся до прем'єр-міністра з проханням виділити гроші з резервного фонду на термінові протиаварійні роботи. Доки Азаров думає, повний капітальний ремонт на суму на 18 мільйонів доларів пропонують робити католики. Зі своїми коштами та умовами. Бо костел звели на замовлення і гроші польських дворян.
Та повернути його церкві Мінкульт готовий лише тоді, коли побудує новий дім для Дому музики. І продасть орган, вартість якого складає мільйон Сирість уже зіграла свою пісню на цінних породах дерева у трубах інструмента. Чеські експерти і йому виписали терміновий ремонт у 240 тисяч євро. Раніше повідомлялося, що сталася пожежа у Національному будинку органної та камерної музики (римо-католицький костел св. Миколи) Міністерства культури України.
(1882, с. Нагірне, Полтавська область – 1974) – український актор, режисер, бандурист, збирач і пропагандист українських народних пісень, один із засновників українського кіно. На початку 1910-х років одним з перших в Україні почав фільмувати театральні постановки, створивши популярні на той час фільми "Кума Хвеська" (1910), "Жидівка-вихрестка" (1911), "Змія підколодна" (1911), "Сватання на вечорницях" (1911), "Три кохання в мішках" (1911), "Навкруги зрада" (1912), "Шельменко-денщик", "Запорізький скарб" (1912), "Спіть, орли бойові" (1914). Німі картини озвучувалися прямо під час показу глядачам – музикою, шумами й акторами, які за екраном дублювали самі себе. Крім того, Дмитро Байда-Суховій акомпанував своїм стрічкам грою на бандурі.



