Медична реформа в Україні проходить в умовах скорочення ліжок у психіатричних стаціонарах, закриття відділень і навіть лікарень. Проте дослідження показують, що після впровадження системи первинної медичної допомоги сімейні лікарі не зможуть приділяти пацієнтам з психічними розладами достатньо часу. Питання, наскільки кваліфікованою є допомога медиків первинної ланки, також залишається без відповіді.
Про це у своїй статті для DT.UA пише оглядач Ольга Скрипник.
За офіційною статистикою, більше мільйона громадян України перебувають під наглядом психіатрів. Це приблизно 2,5-3% від загального числа жителів країни. У Міністерстві охорони здоров'я вважають, що дана категорія хворих отримує цілком адекватну допомогу — за рахунок бюджетів різних рівнів утримуються 28 психоневрологічних диспансерів і більше 80 психіатричних лікарень.
У той же час дослідження Світової організації охорони здоров'я показали, що частота звернень пацієнтів у лікувальні установи психіатричного профілю в Україні ледь сягає 20% від потреби.
За словами лікарів-психіатрів, вони неодноразово озвучували своє бачення проблеми і пропонували її рішення. Перш ніж скорочувати ліжко-місця і виписувати хворих під нагляд за місцем проживання, необхідно створити для цього належні умови. Як варіант — у поліклініках відкрити спеціальні кабінети, а у стаціонарах — відділення, де б спостерігали і надавали психіатричну допомогу тим, хто її потребує. (За винятком пацієнтів, які мають важкі діагнози, соціально небезпечних, які потребують примусового лікування тощо).
Правозахисники виявили порушення прав пацієнтів при медичній реформі
Сьогодні повсюдно скорочують не тільки т.зв. зайві ліжка у багатопрофільних та спеціалізованих стаціонарах, але і масово закривають поліклініки. У тому ж Києві до кінця року замість 102 лікувальних закладів первинної медичної допомоги планують залишити всього 42. Експерти стверджують, що у системі реформованої медицини взагалі не знайшлося місця для психіатричної допомоги.
По-перше, первинна медична допомога не «бачить» пацієнтів із проблемами психіки. Сімейний лікар повинен заміняти майже десяток вузьких фахівців — від педіатра до травматолога, але у цьому списку немає психіатра.
По-друге, програма підготовки лікаря загальної практики, а тим більше перепідготовки, не включає навіть мінімуму інформації, необхідної для надання психіатричної допомоги на професійному рівні. У той же час майбутнім сімейним лікарям нагадують, що вони, окрім усього іншого, повинні будуть проводити ранню діагностику психічних захворювань.
По-третє, автори реформи запланували, що система первинної медичної допомоги вже через п'ять-сім років цілком обійдеться без психіатрів. Варіантів два: або сімейні лікарі досягнуть такого професійного рівня, що з успіхом будуть замінювати всіх вузьких фахівців, у тому числі і досвідчених психіатрів, які за цей час встигнуть продіагностувати і вилікувати всіх хворих з легкими формами шизофренії, психопатії тощо. (Решту, очевидно, відправлять на вторинний рівень, тобто у стаціонари, якщо такі ще будуть фінансуватися).
Але МОЗ не бачить в цьому жодних проблем. Тому що на папері амбулаторії сімейної медицини виглядають дуже ефективними — у штат, за законом, можна включати не тільки лікаря загальної практики, але і гінеколога, офтальмолога і навіть психіатра. Але тільки в умовах реалізації пілотного проекту. А після його завершення, тобто вже у 2015 р., на первинному рівні всі проблеми хворих повинен буде вирішувати тільки сімейний лікар. Автори реформи переконані, що цей універсал зможе «ефективно і комплексно проводити первинну та вторинну профілактику психічних захворювань і наркоманії, діагностику психічних розладів, корекцію стану психічної дезадаптації, а також лікування порушень психічної сфери».
Результати наукових досліджень, проведених в амбулаторіях та ФАПах, показують: лікар первинної ланки витрачає на надання психіатричної допомоги близько 1% робочого часу. Тобто на прийом хворого з проблемами психіки він може приділити від двох до восьми хвилин. У європейських країнах його колега зобов'язаний приділяти таким пацієнтам не менше 15% часу. Звичайно, це стосується тільки тих хворих, кому достатньо допомоги на первинному рівні.
За даними досліджень, на первинному рівні медичну допомогу психіатричного профілю отримують в основному літні хворі та пацієнти працездатного віку. Це означає, що величезна кількість людей, зокрема неповнолітніх, які потребують допомоги психіатрів, в силу різних причин залишаються поза увагою.
