Після перевірок WebMoney і Forex Мінзборів вирішила зайнятися Яндекс.Деньги, повідомив голова підрозділу протидії податковим злочинам Міндоходів Василь Поєзд. Відзначимо, що його відомство займається всіма не ліцензованими НБУ системами.
У компанії Яндекс.Деньги виданню Вести повідомили, що компанія не має права функціонувати на українському ринку, а також наголосили, що тому на ньому і не зайняті.
«Яндекс.Деньги не є учасником банківського ринку України, компанія працює тільки на території Росії. На відміну від WebMoney, у Яндекс.Денег немає окремої юрособи в Україні. Як тільки ми приймемо рішення про відкриття окремого представництва в Києві, ми узгодимо свої дії з регуляторами», — відзначили в російському інтернет-гіганті.
Газета зазначає, що українці можуть користуватися сервісами Яндекс.Денег, як і іншими іноземними сервісами, наприклад, Skype або PayPal. Для цього необхідно завести гаманець в системі і поповнити рахунок в рублях платіжною карткою будь-якого українського банку.
Як повідомлялося, НБУ 14 червня заявив, що у WebMoney Transfer відсутній дозвіл на діяльність і компанія не має права здійснювати діяльність на території України. А Міндоходів заявило, що підозрює компанію в незаконних діях з документами на переказ, платіжними картками, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення і легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.
Водночас у головному офісі WebMoney назвали непорозумінням обшуки податківців в українському офісі WebMoney.UA. 17 червня її представники заявили, що компанія починає виконувати свої зобов'язання перед клієнтами.
(1812, с. Убіжище, тепер с. Мар'янівка Полтавської обл. – 1848) - письменника, педагога, видавця, автора збірки байок "Малороссийские приказки", комедії "Не в свои сани не садись", роману "Чайковський", низки оповідань, багатьох пісень та романсів (зокрема "Українська мелодія", "Очи черные"). Брав активну участь в організації викупу Т. Шевченка з кріпацтва, допомагав у виданні "Кобразя". Видав альманах "Ластівка".
«Давно хтось сказав, що українською мовою можна писати лише саме кумедне, смішне... Досить прочитати історію Малоросії, придивитися до характерів її героїв, прислухатися до її пісень, де ремство душі виливається в таких жалібних звуках, як пісня степової чайки, як стогін матері над могилою сина, і ви думаєте: невже народ з таким залізним характером, з такими глибокими почуттями може лише сміятися?» (Є.Гребінка)



