Церква Святого Духа, яку внесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, потребує негайної реконструкції.
Найдавніший храм Львівщини потерпає від недбалості сучасників. Церква Святого Духа у Потеличі на Жовківщині — одна із українських святинь, які у червні внесли до охоронного списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Пам'ятки, що удостоїлися такої честі, у всьому світі перетворюють на мекки для туристів, а от українська святиня розсипається на очах, повідомляє телеканал ZIK.
Зі Львова до Потелича 70 кілометрів, проте дорогою цей шлях назвати важко — від Рави-Руської і аж до села бажання побачити стародавню красу, принаймні у водія, лише зменшується. Вказівників про унікальну святиню немає. При цьому потрапити до церкви одразу не вдасться. Ключі від храму зберігає сестра Емілія, яка мешкає по сусідству. Її телефон можна знайти в інтернеті. За словами Емілії, туристів наразі небагато. «Перший раз (за тиждень) тільки ви», — говорить вона.
За дверима храму — п'ять століть історії дерев'яної церкви, зведеної без жодного цвяха і з унікальним стінописом та іконами. Відкрили цю пам'ятку світові лише у 2008 році. За радянської влади приходити туди навіть селянам не можна було.
«От я коли ходила до школи , то тут була шпаринка від ключа і ми сюди прибігали до тої церкви, і ми тут заглядали в ту шпаринку, і ми бачили тільки престіл — вона була для нас табу», — розповідає уродженка Потелича Надія Потопляк.
Церкву утримують за пожертви мирян. Кілька років тому мешканці власним коштом проклали стежку до храму, бо там було болото, за що потім від архітекторів і посадовців ще отримали на горіхи — мовляв, така самодіяльність порушує автентичність.
Храм конче потребує реконструкції, дерев'яні стіни буквально розсипаються на очах. Їх спробували заклеїти скотчем. На підлозі цвіте грибок, а прогалини в стелі, через які всередину потрапляє дощ, заклали картоном. Селяни готові жертвувати на ремонт чималі суми, але цього недостатньо.
«Це не йдеться просто про роботу, а йдеться про те, що якщо щось буде зроблено не професійно, то це можуть бути величезні збитки, яких ніхто потім не поверне. Таких випадків в нас тут на Львівщині дуже багато, коли селяни бралися ремонтувати і просто знищували пам'ятку», — розповів історик Тарас Антошевський.
Ініціювати реконструкцію мали б на усіх рівнях влади і вже давно, каже історик. Пам'яткою національного значення церква стала ще до того, як її внесли в охоронний список ЮНЕСКО. Втім обласні посадовці коментувати будь-що нині відмовляються, мовляв, до світової спадщини зарахували храм лише місяць тому. А як розпорядитися коштами ЮНЕСКО, вирішуватимуть наступного тижня.
Раніше стало відомо, що 8 українських дерев'яних церков отримали статус спадщини ЮНЕСКО.
