chrome firefox opera safari iexplorer

Щороку українці витрачають на ліки 32 млрд грн, держава — лише 4 млрд

20 жовтня 2013 о 21:50

90% витрат на ліки в Україні припадає на кишені громадян.

Про це в інтерв’ю «Українському тижню» розповів президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк.

Він відзначив, що недофінансування залишається найбільшою проблемою сфери охорони здоров’я, але головним його компонентом є відсутність нормального механізму відшкодування коштів на лікування громадян.

«Нас уже привчили до того, що ми приходимо до лікарні не лише зі своїми медикаментами, а й із витратними матеріалами, бинтами, крапельницями тощо, бо заздалегідь знаємо, що коли не принесемо самі, то більше їх узяти немає звідки», — зазначив Сердюк, додавши, що більшість громадян незадоволені вартістю препаратів, їхньою недоступністю.

«Щороку українці віддають за ліки 32 млрд грн особистих грошей – це 90% витрат на них загалом по країні. Держава, своєю чергою, закуповує їх лише на 4 млрд грн. Таку політику можна охарактеризувати простим терміном «пасивна евтаназія» (метод «порожній шприц») на відміну від активної евтаназії («повний шприц»), коли застосовуються смертельні ін’єкції. Тобто переважна частина наших співвітчизників просто не можуть лікуватися», — зазначив Сердюк.

Він наголосив, що у більшості країн світу є схема компенсації коштів.

«Принцип простий: лікування громадянина не має призводити до його зубожіння. Пацієнт звертається до медика, той виписує рецепт, із яким хворий іде до аптеки, де або безплатно, або за 20–30% вартості – залежно від хвороби – отримує препарати. Аптека, своєю чергою, одержує від Державного казначейства відшкодування (Велика Британія, Швеція)», — сказав Сердюк.

Джерело: ZIK
Розділи: Здоровий спосіб життя

14 листопада

Інші дати
Народився Андрій Малишко
(1912, м.Обухів, Київська область - 1970), український поет, перекладач, літературний критик. Автор численних збірок поезій («Лірика», «За синім морем», «Далекі орбіти», «Дорога під яворами»), поеми «Прометей».
«Рідна мати моя, ти ночей не доспала, І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов»їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. » (Андрій Малишко)
Розгорнути