В Києві відбувся концерт Тараса Петриненка «Останній з могікан» — вперше за останні 10 років, пише Gazeta.ua
«Мені 60 — я вже великий хлопчик. Сходити з дистанції ще рано, а ви даєте мені аргумент ще трошки поспівати,» каже зі сцени Тарас Петриненко на ювілейному концерті в Києві.
Співак не давав сольних концертів у столиці 10 років. Коли виходить на сцену театру ім.Франка, зала вітає його стоячи.
«Легше у Львові чи Франківську дати десять концертів, ніж один у Києві, бо тут всі свої. Тут я народився — у березні 1953, через 5 днів після смерті Сталіна, саме на Шевченківські дні. Тому батьки не довго думали, яке ім'я мені дати. Тарас — ім'я грецьке, і означає воно „бунтар“, тож нічого іншого мені в житті не лишалося, як бунтувати.»
Фото gazeta.ua
Концерт починає із першої професійно написаної в 1970-му році пісні «Весна і ти». За слова «золото сонця і неба блакить» радянська влада зняла її з ефірів.
Після «Там за обрієм» Петриненкові дарують букет жовто-блакитних квітів. «Я перед виступом глянув у дзеркало: сам убраний в чорне, інструмент — червоний. Боюсь, щоб ФІФА не закрили театр Франка,» жартує співак і переходить від ліричних до гостро-соціальних віршів і пісень.
«Бо Україна дихатиме доти — Допоки ми за неї стоїмо.»
Фото gazeta.ua
Пісню «Я задихаюсь, мамо» присвячує своїй матері Діані Гнатівні Петриненко. 83-річна народна артистка сидить в партері — плескає в такт кожної пісні. У фойє театру зустрічаю Богдана Павловича Савківа, 80 років. Він каже, що пам'ятає Діану Петриненко ще зі студентських років: «Коли був студентом, знав, що у Києві вчиться надія українського співу — Діана Петриненко. А коли їй було 50 років, мені доручили привітати її від профспілки, то я аж тремтів від переживання!» Квиток на концерт Петриненка пан Богдан придбав за 450 гривень, сидів у бельетажі. «От сьогодні дякували Міністерству культури, а чому не дали Петриненку палац „Україна“? Чому Повалій або Мага можуть там виступати, а Петриненко ні?»
«Символ старості — піджак, заправлений в штани,» продовжує жартувати Петриненко на сцені. «Я ще такого не роблю, зате ходив у пенсійний фонд. Як дізнався, яку матиму пенсію, знову захотілося співати.»
Фото gazeta.ua
Наостанок Петриненко виконує пісню «Україна». Зал співає її стоячи, як гімн, і ще 5 хвилин лунають аплодисменти.
На біс — «Останні теплі дні» і обіцянка від співака зустрітися знову швидше, ніж через 10 років.
