Як і заведено в нашій країні, про всіх найвидатніших українців ми найгучніше згадуємо в роки, а частіше — у дні відзначення їхніх ювілеїв. Тараса Шевченка, на щастя, згадують за кожної нагоди (до речі і не до речі), а до його 200-річчя почали готуватися ще кілька років тому.
Можна з упевненістю передбачити, що в березні на нас чекають сотні «круглих столів», відкритих уроків, конференцій, виставок учнівських малюнків, конкурсів декламаторів та інших «літературно–художніх свят» в усіх без винятку школах, бібліотеках, вишах та закладах культури.
Напередодні ювілею в Шевченка з’явилося й чимало несподіваних шанувальників: скажімо, його вірші почав читати актор Нікіта Джигурда, а співучий ректор Михайло Поплавський обіцяє влаштувати в столиці грандіозний фестиваль. «Уже зараз видно, що в березні багато хто буде робити на Шевченкові ім’я і нагрівати на ньому руки», — переконана співачка Галина Тельнюк.
Щоб уберегти читачів від випадкових і низькосортних мистецьких проектів, «Україна молода» пропонує свою арт–програму святкування дня народження Кобзаря.
Суперактуальний Шевченко від Сергія Проскурні
Відомий режисер готує до 200–річчя поета відразу три проекти. Вже кілька років Проскурня працює над постановкою тетралогії Богдана Стельмаха у Черкаському академічному музично–драматичному театрі. Проект «Тарас» складається iз чотирьох вистав, кожна з яких розповідає про певний етап життя поета — від 6 років і до смерті. Цікавий факт, що в кожній із частин тетралогії Шевченка грає інший актор. Ці вистави вже входять до репертуару Черкаського театру, але спеціально до ювілею Сергій Проскурня хоче виготовити мультимедійну версію всіх чотирьох постановок, презентувати її у грудні — наприкінці Року Шевченка.
На етапі монтажу нині перебуває ще один проект Сергія Проскурні — документальний фільм «Тарас Шевченко. Ідентифікація», який було знято на замовлення Держкіно. Прем’єра запланована на ніч проти 10 березня у рамках фестивалю «Доба Шевченка» в «Мистецькому арсеналі». Там–таки відбудеться прем’єра ще одного проекту Проскурні — «Наш Шевченко». 365 відеороликів, на яких відомі й невідомі українці читають вірші Шевченка, Проскурня планує показати одночасно на 365 екранах. Одним з учасників проекту став Сергій Нігоян — дніпропетровський активіст Євромайдану, який загинув 22 січня на вулиці Грушевського. «Людина з Кавказу потрапляє на Майдан, читає уривок із поеми «Кавказ», а через місяць її не стає, — розмірковує Сергій Проскурня. — Актуальність Шевченка справді часом лякає. Дай Бог, щоб не всі його пророцтва збулися».
Непанахидний Шевченко від Олександра Денисенка
Режисер і письменник Олександр Денисенко теж працює над кількома шевченківськими проектами. Нині завершуються зйомки двох перших серій документально–ігрового циклу «І я таки жив!», сценарій до якого написав Денисенко, — «За залізними стовпами» й «О мій супутниче святий!». Ці 26–хвилинні фільми, як обіцяє генеральний продюсер проекту Тарас Аврахов, покажуть на кількох українських телеканалах у квітні–травні. Жанр цих фільмів, пояснює Денисенко, найкраще означити як арт–док: у фільмах будуть ведучий та експерти, але також і художні епізоди, в яких режисер спробує відтворити певні епізоди з життя Тараса Шевченка. «Кожен, хто пише сценарії про Шевченка, звертається до своєї фантазії, бо ж ніхто з нас не зможе показати справжнього поета, — пояснює Денисенко. — Тому кожен фільм — це лише спроба його уявити. Особисто мене цікавило, як формувалися його ідеї, моделі поведінки, внутрішні заповіді, стосунки з вірою, філософією».
Зйомки третьої й четвертої серій циклу заплановані на весну, але над ними працюватиме вже інший режисер, оскільки Олександр Денисенко розпочне в Казахстані роботу над повнометражним фільмом про поета «Прощання з пустелею», сценарій до якого переміг у конкурсі кінопроектів, присвячених ювілею Шевченка. Цей фільм має вийти на кіноекрани наприкінці 2015 року.
Справжній Шевченко від сестер Тельнюк
Першу пісню на вірші «Не женися на багатій...» дует «Тельнюк: Сестри» написав десять років тому. «Це ще батько звернув нашу увагу на Шевченка, — згадує Галина Тельнюк. — Нині поет — такий самий член нашої родини, як Стус, Антонич чи Маланюк. Його поезія дуже непроста: не можна ось так одразу сісти і написати пісні — ні, тут слід чекати на якийсь особливий сигнал». Нині в репертуарі співачок уже 7 пісень на слова Шевченка (крім згаданих, також «І смеркає, і світає...», «Садок вишневий коло хати...», «Тече вода з–під явора...», «Поставлю хату і кімнату...», «Посаджу коло хатини...»). В найближчому майбутньому сестри Тельнюк планують записати їх у супроводі симфонічного оркестру.
Співачкам складно спрогнозувати, чи виросте з цього матеріалу новий альбом, але вже відомо, що в середині лютого програму на вірші Шевченка буде презентовано в Будинку звукозапису Національної радіокомпанії України, а в середині березня «Тельнюк: Сестри» і гурт «Кому вниз» матимуть спільний «шевченківський» концерт у Львові. Восени дует планує відвідати міста й містечка України з інтелектуально–поетичною програмою–провокацією «Наш Шевченко», до якої будуть залучені також інші поети і музиканти.
Енциклопедичний Шевченко від Леоніда Ушкалова
Над проектом «Моя Шевченківська енциклопедія: з досвіду самопізнання» харківський професор, автор «УМ» працював чотири роки. «Мені хотілося показати Тараса Шевченка на тлі української і світової традиції, показати його як людину, — зазначає науковець. — У такій стилістиці про Шевченка ще не писали». Професор Ушкалов зібрав на 600 сторінках 300 ключових ідей, символів і речей, які оточували Шевченка — поета, художника, музиканта і філософа. В цій енциклопедії відшукаєте статті про «азартну гру», «блондинку», «гордість», «ексцентричність», «Італію», «молоко», «політику», «ресторан», «шлюб» та інші.
Натомість, попереджає автор у передмові, «не шукайте в ній ані академічної манери письма, ані позитивістської об’єктивності, ані постмодерної деконструкції». Леонід Ушкалов постає перед нами не просто як укладач цієї унікальної енциклопедії, а скорше як публіцист, який, говорячи про поета, висловлює свою думку і згадує свій власний досвід. Шкода, що говорити про гучну презентацію цієї надважливої для шевченкознавства книжки не доводиться. «Мою Шевченківську енциклопедію» професор Ушкалов пропонував кільком видавництвам, але, побачивши, що руху з виданням немає, вирішив видати перші примірники своїм коштом у харківському видавництві «Майдан».
«Коли я бачу, що такий товар нікому не потрібен, я ліпше все зроблю своїми руками, тим паче, що для мене це в жодному разі не комерційний проект, — пояснює професор. — А щодо державної підтримки... Знаєте, яка держава — такі й проекти тут підтримуються». Друк ще кількох десятків примірників обіцяє профінансувати Канадський інститут українських студій. А 9 березня Леонід Ушкалов обіцяє зробити справжній подарунок усім шанувальникам поета: цього дня «Моя Шевченківська енциклопедія» з’явиться у вільному доступі в мережі.
Реанімований Шевченко від Національного театру опери та балету
Балет «Лілея» на музику Костянтина Данькевича, який можна буде переглянути в березні в Національному театрі опери та балету ім. Шевченка, не можна назвати прем’єрою, бо ж уперше за часів незалежності в столичній Опері його поставили 2003 року. Проте ми впевнено вносимо його до списку найважливіших шевченківських подій, бо, по–перше, це єдиний балет за віршами Шевченка. По–друге, Данькевич написав музику до нього ще 1939 року, до 125–річчя поета, але в роки репресій проти українських митців прем’єра так і не відбулася. Згодом після війни було ще кілька редакцій «Лілеї», столичну постановку 1956 року знімала Кіностудія ім. Довженка, балет ставили також у Харкові, Львові й Одесі. У 2003 році за постановку «Лілеї» до 190–річчя від дня народження Шевченка взялися диригент Олексій Баклан та хореограф Валерій Ковтун. Саме цей варіант балету, в основі якого — романтична поезія Шевченка, нині й реанімують у театрі.
«Десять років тому балет у репертуарі довго не протримався, — розповідає балетмейстер–постановник театру Віктор Яременко. — На жаль, глядачі завжди хочуть дивитися «Лебедине озеро», «Ромео і Джульєтту» чи «Сплячу красуню», а нові постановки, як, скажімо, «Лісова пісня», чи «Лілея», чи «Володар Борисфену» на музику Євгена Станковича, не затримуються в репертуарі через свою нетрадиційність». Але оскільки нині всі намагаються відійти від стереотипного сприйняття Тараса Шевченка, перепрочитання його творчості за допомогою балету може стати справді хорошим способом його популяризації. «З одного боку, це постановка для глядачів, які не байдужі до української класики, — пояснює Яременко. — Але найголовніше — це справді гарний, цікавий, яскравий балет».
Шевченкоманія від «Мистецького арсеналу»
«Мистецький арсенал», який останнім часом змагається за звання головного музейного комплексу країни, готує арт–проект «Шевченкоманія», який триватиме з 21 лютого до 10 січня. В основі проекту — виставка «Незнаний Шевченко», у рамках якої будуть представлені графічні твори з фондів Національного музею Тараса Шевченка, більшість з яких раніше не експонувалися, а також оригінальні рукописи поета, «захалявні книжечки» та прижиттєві видання «Кобзаря» з колекції Інституту літератури НАН України. Завершиться проект фестивалем «Доба Шевченка» в ніч з 9 на 10 березня.
