chrome firefox opera safari iexplorer

Легені Києва збережено: Біличанський ліс визнано національним парком

06 травня 2014 о 11:09

01.05.2014 р. в.о. Президента України підписав Указ Президента України № 446/2014 “Про зміну меж національного природного парку “Голосіївський”, яким до території національного парку приєднано 6462,62 гектари лісів Святошинського лісопаркового господарства, що займає територію в межах столиці України м. Києва від вулиці Генерала Наумова до річки Ірпінь (з заплавою ріки і водоохоронною зоною включно) і від Житомирського шосе - до автомагістралі Київ-Ковель, з малими річками Нивка і Любка в тій їх частині, що протікає через територію Біличанського лісу.

Таке рішення стало можливим завдяки неймовірним зусиллям громадян, активістів та журналістів, які протягом п’яти років боролися із казнокрадами та забудовниками. Зазіхання на привласнення Біличанського лісу розпочалися ще у 2008 р. Коцюбинською селищною радою, яка врешті - решт вирішила розширитися до 4 тис. га за рахунок київського лісу та отримала підтримку цьому злочину у облраді та у продажних судах. Ліс перебував на межі знищення останні роки, і активісти не раз відбивали атаки забудовників та псевдо власників, коли ті починали будівельні роботи.

Натомість, цей ліс має надважливе значення для підтримки екологічної безпеки столиці України. «Відповідно до дослідження, проведеного Інститутом ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, цей ліс має ключове рекреаційне значення для усього Київського регіону. І саме цей ліс частково зупинив хвилю радіації, яка йшла на Київ після Чорнобильської катастрофи, зараз продовжує долати наслідки цієї катастрофи і залишається для столиці стратегічно важливою буферною зоною й рекреаційним ресурсом. Відтепер, згідно закону, це –  природоохоронна установа загальнодержавного значення, що створюється з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів,  яка має особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну та естетичну цінність», —  зазначив Андрій Скіпальський, активіст, голова правління ГО «Життя».

Ще у 2011 р. екс-президент Янукович публічно обіцяв журналістці Ірині Федорів врятувати Біличансьткий ліс. Після зустрічі з іноземними журналістами президент доручив розробити проект розширення НПП «Голосіївський» із терміном виконання робіт до 1.12.2011 р. Київська обласна рада та Київська міська ради прийняли рішення про погодження створення такого природно-заповідного комплексу. Громадські активісти зібрали та передали президенту звернення 15 тисяч киян разом із зверненнями від міжнародних організацій. Але протягом років справа не рушила з місця і зникала у коридорах Адміністрації президента.

Більше того, 9.10.2012 р. Вищий адміністративний суд України без належного повідомлення сторін скасував постанову Київського апеляційного суду і повернув у силу попередні рішення на користь земельного дерибану та формального дозволу Коцюбинській селищній раді продовжувати роздавати київські ліси. Це рішення загнало правову сторону справи у глухий кут, згодом також з’явився позов до Верховного суду України щодо оскарження даного рішення.

«Тільки завдяки відчайдушним зусиллям багатьох активістів, що витратили не один рік життя на захист Біличанського лісу та працівників Департаменту заповідної справи Мінприроди України, які змогли зібрати всю необхідну документацію для цієї вкрай конфліктної території, Біличанський ліс отримав статус національного природного парку, – говорить заступник голови Національного екологічного центру України Олексій Василюк. – Передусім це – «Комітет збереження Біличанського лісу», Центр громадянського представництва «Життя», Спілка «Порятунок Голосієва» та журналісти. Цим людям мають із щирою вдячністю потиснути руку всі кияни».

На фоні загального позитивного рішення екологи говорять про дві основні проблеми нацпарку – береги та заплави річки Нивка, які не включені до природоохоронної зони та колишню військову частину в середині лісу, на території якої збираються будувати технопарк «Біонік Хілс». Заплава річки Нивка належить Інституту рибного господарства, який змінив цільове призначення земель та віддав під забудову десятки гектарів.

«На виду у киян – величезна пляма по вул. Ушакова та Уборевича: це забудовники знищують екосистему заплави річки Нивка. Вони винищили та вирізали все живе на 16 га унікальних плодючих земель, згребли на 2 м. вглибину 5 гектарів торфу та чорнозему у величезні терикони. Вони засипають утворені котловани піском та будівельним сміттям. Вони змінюють та каналізують русло річки, приречуючи її згодом на смерть. Поки забудовники не пішли далі, необхідно терміново включити заплаву р. Нивки до новоутвореного нацпарку як таку, що є цілісною екосистемою всього природного комплексу», - зазначила голова Громадського комітету збереження Біличанського лісу Вероніка Агєєва.

Довідково: охорона, ефективне використання та створення належних умов для подальшого розвитку цього природного комплексу чітко визначаються ЗУ «Про природно – заповідний фонд України». Так, відповідно до закону,  національним природним парком вважається «природоохоронна установа загальнодержавного значення, що створюється з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів…, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну та естетичну цінність». Територія національного парку знаходиться у державній власності та охороняється від більшості типів людської діяльності і техногенного забруднення, водночас, за своєю оздоровчою функцією, нацпарки відкриті для відвідування туристами, хоч і з певними умовами перебування. Національні парки, зазвичай, зберігають природні комплекси з унікальними екосистемами, тому закон дозволяє їх використовувати виключно в природоохоронних, науково-дослідних, рекреаційних та освітньо – виховних цілях, суворо забороняючи здійснення на їх території господарської та іншої діяльності. Також парки, офіційно визначені як національні, вважаються природоохоронними територіями категорії II і охороняються згідно з нормами Міжнародного союзу охорони природи.

Джерело: Страйк
Розділи: Довкілля

26 грудня

Інші дати
Народився Євген Плужник
(1898, с.Кантемирівка, нині - Росія – 1936) – український письменник, поет, драматург, перекладач. Автор поетичних збірок «Дні», «Рання осінь», «Рівновага», роману «Недуга», п»єс «Просефор Сухораб», «У дворі на передмісті»
«Але ж пливуть, минають літа... Час і горами двига. ...І сум не такий, і радість не та... І тільки незмінна книга!» (Євген Плужник)
Розгорнути
Народився Володимир Владко
(1900, м. Санкт-Петербург - 1974) - український письменник-фантаст, автор повістей "Чудесний генератор", "Позичений час", "Фіолетова загибель", збірки "12 оповідань", "Сивий капітан", "Залізний бунт" та ін.
Розгорнути