Коли наприкінці зими неприступна до того президентська резиденція в Межигір’ї раптом відкрилася для простих громадян, крім золотих батонів та розкішних палаців, люди знайшли там і приватний зоопарк iз рідкісними, а іноді й просто унікальними, тваринами. Як і все інше залишене майно екс-Президента, він виявився нікому не потрібним — частина звірів кілька днів були негодованими, корови недоєними, і ніхто не знав, що з цим робити.
У ситуацію втрутився відомий зоозахисник, спеціаліст зі столичного зоопарку Сергій Григор’єв. Як розповів він «Україні молодій», ніхто не планував надовго залишатися в резиденції колишнього Президента. Були сподівання, що нова влада невдовзі призначить відповідальну особу. А в результаті практично вже третій місяць він живе в Межигір’ї.
У перші ж дні йому довелося приймати пологи в корови, а молоко від «стада Януковича» регулярно доправлялося на Майдан, до столу протестувальників і Самооборони. Також довелося організувати охорону зоопарку, адже в перші дні натовпи відвідувачів (а дехто приходив подивитися на резиденцію Януковича з собаками) розлякали мешканців зоопарку. Особливо від собак постраждали гнізда качок, разом із яйцями. З часом налагодилося харчування тварин та їх утримання — переважно за рахунок благодійників та з продажу квитків.
Разом із киянином Олександром Мельником, який привіз корм для птахів, та групою американських документалістів, які знімали фільм про Україну після Майдану, «УМ» вирішила на власні очі подивитися, чим живе зараз Межигірський зоопарк. Сергій Григор’єв, як гостинний господар, познайомив нас зі своїми підопічними.
Із напарником Богданом Швайкою йому доводиться доглядати за багатьма тваринами. А в місцевому звіринці є дуже рідкісні види: страуси нанду, антилопи канна, патагонські зайці, тібетські мастифи, червонозобі казарки, які занесені в Червону книгу, як вид, що може повністю зникнути. Є настільки рідкісні папуги, що у волонтерів виникла підозра, що їх Януковичу привезли браконьєри, адже офіційно їх придбати майже неможливо.
Крім цього, в усі водойми резиденції було запущено близько 50 тисяч рибин: форель, бестер, осетр, американський віслоніс, японські карпи, щука й соми. Рибу, швидше, підбирали для риболовлі. Є окреме озеро з раками. Додамо, що по всій території бігають качки, для яких Межигір’я — просто рай. Умови для тварин дійсно комфортні, є свій інкубаторій, усі вольєри прибираються, ветеринари постійно чергують поряд.
Зараз зоопарк доглядає 19 волонтерів. «Але скоро доведеться скорочувати штат, адже грошей мало і не всі можуть працювати за харчі», — ділиться Сергій.
Тварини ж не голодують. «Часто навіть буває, що відвідувачі перегодовують тварин, від чого ті хворіють. Люди ніби читати не вміють таблички, які ми всюди порозвішували. Вони нам доводять, що тваринки голодні. Проте ми після кожних вихідних змушені лікувати своїх підопічних», — непокоїться Григор’єв. За рахунок пожертв купили 6 тонн комбікормів.
Єдине, чого не вистачає, так це свіжої зелені та гілля. Раніше комунальники за першим порухом забезпечували зелену масу, тепер же ніхто навіть не ворухнеться. «На жаль, держава ніяк себе не показує в ситуації з Межигір’ям та всім, що з ним пов’язано. Ми вже три місяці чекаємо комісію з інвентаризації, адже вічно волонтерити не можемо. Треба, щоб хтось офіційно прийшов, описав усе, що є, і комусь доручив. А то фактично ми за свій кошт тут живемо і робимо свою роботу», — розповів куратор зоопарку.
Питання переселення тварин у Київський зоопарк теж не стоїть — умови там набагато гірші, тож волонтери все роблять, аби цього не допустити. Натомість Сергій Григор’єв пропонує у Межигір’ї організувати реабілітаційний центр для тварин. «Для цього є всі умови. Причому тваринку після відновлення можна випускати фактично в дику природу», — переконує зоозахисник. Тим більше що нічого подібного в Україні досі немає. А в ідеалі можна перетворити Межигір’я на національний природно-ланшафтний парк, такий як в Умані. «Тут на 137 гектарах можна все що завгодно розмістити — і мистецько-розважальний центр, і зоопарк, і ботанічний сад. Потрібна політична воля, аби визначити статус резиденції», — впевнений Григор’єв.
Поки що ж ситуація залишається в підвішеному стані. Зараз зоопарк виживає за рахунок доброчинців та грошей, які виділяють із вхідних квитків до Межигір’я. Якщо ж узимку потік відвідувачів зменшиться, зоопарк чекатимуть не найкращі часи. І тут можливі різні варіанти. У кращому випадку тварин порозбирають приватні колекціонери. У гіршому — вони залишаться напризволяще. А так хочеться, щоб усе було добре. Антилопи ж не винні.
